Ганнібал

Він чекав у вітальні перед каміном. Гаяв час грою на терменвоксі, він творив музику, рухаючи в електричному полі руками, які щойно клав на голову Кларіс, мов хотів диригувати нею, як музикою. Він відчув, що Старлінг стоїть у нього за спиною, але дограв мелодію до кінця.

Коли доктор Лектер до неї повернувся, Кларіс усміхалася сумно й лагідно, і руки в неї були порожні.

Доктор Лектер шукав моделі поведінки.

Він знав, що Старлінг, як і кожна свідома істота, сформувалася під впливом матриці раннього досвіду, виробила систему, за якою потім розпізнавала відчуття.

Багато років тому, розмовляючи зі Старлінг крізь лікарняні ґрати, він виявив у неї одну дуже важливу модель поведінки — вона виникла під час забою ягнят і коней на тому ранчо, де Кларіс жила з названою родиною. Жалісні крики ягнят назавжди закарбувалися в її пам’яті.

Невтомні лови Джейма Ґамба завершилися успіхом тому, що подумки вона чула жалісний крик жертви.

З тієї ж причини вона порятувала доктора Лектера від мученицької смерті.

Добре. Чітка модель поведінки.

Доктор Лектер завжди звертав увагу на стимульні установки і вважав, що Старлінг бачила в Джоні Бріґемі гарні риси свого батька — з такими чеснотами нещасний Бріґем підпадав під інцестуальне табу. Бріґему і, певно, Кроуфорду були притаманні добрі ознаки її батька. Кому ж припадали погані?

Доктор Лектер шукав другу половину розщепленої матриці. За допомогою гіпнотичних препаратів і технік, що дуже відрізнялися від камеральної практики, він намацував в особистості Кларіс Старлінг міцні, вперті нотки, мов сучки на дереві, і старі кривди, що спалахували, мов нафта.

Він натрапив на сукупний образ сліпучого немилосердя, уже давнього, проте доглянутого й детального, від якого мозок Старлінг пронизували спалахи лімбічної люті, мов розряди блискавки в грозовому фронті.

У більшості таких епізодів був присутній Пол Крендлер. Їй боліли несправедливі ситуації, у які вона потрапляла з подачі Крендлера, і вона звертала на нього гнів, що відчувала до батька, чого ніколи й нізащо б не визнала. Вона не могла пробачити батька за те, що він помер. Що покинув родину, що більше не чистив на кухні апельсини. Він прирік її матір на щітку й помийне відро. Він більше не притискав Старлінг до грудей, у яких билося його велике серце — таке саме, як у Ханни в ту ніч, коли вони втекли.

Крендлер став уособленням негараздів і розпачу. Винуватити його можна. Та чи можна його побороти? Чи Крендлер разом з іншими можновладцями й табуйованими темами і надалі триматимуть Старлінг у клітці, яка, на думку доктора Лектера, і була її колишнім мізерним життям?

Єдиний промінь надії: хоч поліцейський жетон і був важливим підсвідомим образом, вона змогла один такий прострелити й убити його власника. Чому? Тому що вона була віддана справі, розпізнала в офіцері злочинця й склала про нього думку, перш ніж виринув прообраз поліцейського значка. Потенційна гнучкість. Працює кора головного мозку. Чи означає це, що місце для Міші знайдеться всередині Старлінг? Чи це просто чергова чеснота оболонки, яку Старлінг має звільнити?

Розділ 96

Барні повернувся до своєї квартири в Балтиморі, до роботи в Лікарні милосердя і щойно відбув там зміну з третьої дня до одинадцятої вечора. Він зайшов у кафе на миску супу й десь опівночі переступив поріг квартири та ввімкнув світло.

За кухонним столом сиділа Арделія Мепп. Вона наставила Барні в обличчя чорний напівавтоматичний пістолет. Оцінивши діаметр дула, Барні вирішив, що то 40-й калібр.

— Сідай-но, медбратику, — сказала Мепп.

Голос у неї був хрипкий, а райдужка навколо темних зіниць видавалась помаранчевою.

— Бери стілець і став спинкою до стіни.