— Анно, я не хочу, щоб ти хвилювалася про це, — каже він рішуче. — Тобі нема чого боятися. Нема чого приховувати. Ну добре — вони з’ясують, що в тебе бувала депресія, навіть до народження дитини, — то й що? Та половина людей у такому стані. Цей грьобаний детектив і сам у депресії.
Він дивиться на неї, поки її дихання не повертається до нормального ритму й вона не киває. Марко відпускає руки зі словами:
— Нам необхідно зосередитися на пошуках Кори.
Виснажений, він падає на канапу.
— Але як? — озивається Анна. Вона знову викручує собі руки.
Марко провадить далі:
— Про це я й почав говорити — винагорода. Можливо, ми неправильно усе робимо. Може, нам варто звернутися до того, хто її викрав, — запропонуємо за неї багато грошей і подивимося, чи не зателефонує він.
Анна на хвилину замислюється.
— Але якщо викрадач хоче викуп, чому не дасть про це знати?
— Звідки я знаю! Можливо, запанікував. І це лякає мене до чортиків, тому що він може вбити Кору й позбутися тіла!
Анна питає:
— І як нам поговорити з тим, хто її викрав, якщо він не зв’язується з нами?
Марко підіймає на неї очі:
— Через ЗМІ.
Анна замислено киває.
— Як думаєш, коли нам її повернуть?
Марко в розпачі хитає головою:
— Навіть не уявляю. Але ми тільки почали шукати, тож нам доведеться витратити певний час. Як щодо викупу у два чи три мільйони?
Анна не поворухнула й бровою.
— Мої батьки обожнюють Кору. Я впевнена, вони заплатять. Давай покличемо їх назад. І детектива теж.
ebooksa