Але є одна проблема: няня. Марко не міг заздалегідь знати, що няня не зможе прийти. Той факт, що вдома мала бути няня, суперечить припущенню про те, що це було ретельно сплановане викрадення з метою отримання викупу.
Ймовірно, утім, що перед ним спонтанний злочин.
Чи не могли дружина або чоловік ненавмисно вбити дитину, можливо, в пориві гніву, між шостою та сьомою, чи, можливо, дитина постраждала під час їхньої сварки або під час котроїсь із нічних перевірок? Якби щось таке сталося, чи не могли б вони поспіхом домовитися з кимось, щоб їм допомогли позбутися тіла пізно вночі?
І цей рожевий комбінезончик — він муляє йому. Мати каже, що запхала його в кошик для білизни, біля сповивального столика. Та його знайшли під подушкою. Чому? Може, вона стільки випила, що, замість кинути забруднений костюмчик у кошик, запхала його під подушку? І якщо вона була настільки п’яна, щоб думати, що поклала комбінезон у кошик, тоді як цього не було, то чи не була вона аж така п’яна, щоб упустити дитину? Можливо, вона її не втримала, дитина забилася головою й померла. Можливо, мати її задушила. Але якщо так і було, то як батькам вдалося так швидко влаштувати, щоб дитину забрали? Кому вони зателефонували?
Він має визначити, хто міг бути їхнім спільником. Він дістане записи з домашнього й мобільних телефонів Конті й з’ясує, чи телефонували вони комусь тієї ночі.
Але якщо дитину не вбили — випадково чи умисно — чи не могли вони інсценувати викрадення?
Ресбак навіть здогадується, навіщо. Злочинець отримає три мільйони. Може, й більше. Така сума будь-кого вмотивує. Легкість, із якою бабуся й дідусь погодилися надати гроші вбитим горем батькам, вражає.
Незабаром Ресбак дізнається все, що зможе, про Марко та Анну Конті.
А тепер настав час опитати сусідів.
Розділ 10
Ресбак зупиняється біля будинку Конті, щоб забрати Дженнінґза. Коли детективи, за якими пильно спостерігають репортери, стукають у сусідні двері, виявляється, що Грема Стілвела немає вдома.
Ресбак уже зустрічався із цим подружжям уночі, після повідомлення про зникнення дитини. Синтії та Грему Стілвелам відібрало мову від викрадення сусідської дитини. Того разу Ресбак зосередився на задньому дворику, паркані й проході між двома будинками. Але тепер він хоче поговорити із Синтією, хазяйкою вечірки, щоб зрозуміти, чи зможе вона кинути світло на життя подружжя по сусідству.
Вона молода жінка. Трохи за тридцять, довге чорне волосся, великі блакитні очі. Від такої фігури на дорогах сповільнюється рух. Їй добре відомо, наскільки вона приваблива, і своєї краси вона не приховує. Вона у блузці, розстібнутій до глибокого декольте, у лляних штанях, що підкреслюють її принади, і в сандалях на високих підборах. У неї ідеальний макіяж навіть попри те, що в її гостей украли немовля, поки вони сиділи в них за столом минулої ночі. Але під бездоганним макіяжем проступає утома, ніби вона мало спала, якщо спала взагалі.
— Ви щось знайшли? — одразу запитала Синтія Стілвел, щойно запросила детективів до свого помешкання. Ресбак приголомшений схожістю цього будинку із сусіднім. Планування те саме, такі ж різьблені дерев’яні гвинтові сходи нагору, такі самі мармуровий камін і вікно. Але кожний будинок бездоганно відбиває характер його мешканців. Будинок Конті всередині оформлено у приглушених тонах і прикрашено антикваріатом і витворами мистецтва — у будинку Стілвелів сучасніші білі шкіряні меблі й столи зі скла та хромованого металу, оздоблені яскравим тисненням.
Синтія сідає на стілець перед каміном і гойдає сандалею, що ідеально підходить до нафарбованих жовтогарячим нігтиків на елегантно схрещених ногах.
Коли Дженнінґз із Ресбаком влаштовуються на канапі, останній із гіркою посмішкою зазначає:
— Боюся, ми не маємо права розголошувати деталі.
Жінка навпроти нього, здається, напружилася. Він намагається налаштувати її на бесіду.
— Чим ви займаєтеся, місіс Стілвел? — питає Ресбак.
— Я професійний фотограф, — каже вона. — Працюю здебільшого сама на себе.
ebooksa