Маркові хочеться проревіти просто в пику Ресбаку: «Чому б тобі не зайнятися своєю клятою роботою й не знайти нашу дитину?» Але натомість він великими, зашвидкими кроками виходить із кімнати. За дверима він розуміє, що не знає, де Анна. Він не може піти без неї. Ресбак підходить з-за спини.
— Можете почекати на дружину, ми недовго, — каже він, іде по коридору й прочиняє двері в іншу кімнату, де, як гадає Марко, Анна чекає своєї черги.
Розділ 13
Анна сидить у холодній допитній кімнаті й тремтить. На ній лише джинси й тонка футболка. Кондиціонер працює з надмірною потужністю. Жінка у поліцейській формі стоїть біля дверей, завбачливо спостерігаючи за нею. Анні сказали, що вона знаходиться тут добровільно, що може піти будь-якої миті, але вона почувається ув’язненою.
Анна думає про те, що відбувається в іншій кімнаті, де допитують Марко. Їх навмисно розлучили. Від цього вона нервує й почувається невпевненою в собі. Поліція, вочевидь, підозрює їх. Вони намагаються нацькувати Марко й Анну одне на одного.
Анна хоче підготуватися до того, що станеться, але вона не знає, як.
Вона розмірковує над тим, що їм варто сказати про потребу поговорити з адвокатом, але вона боїться, що через це видаватиметься винною. Її батьки могли б дозволити собі найняти для неї найкращого адвоката з кримінальних справ у місті, але вона боїться їх просити. Що вони подумають, коли вона попросить адвоката? А як щодо Марко? Їм потрібні окремі адвокати? Її це бісить, тому що вона знає, що вони не чіпали своєї дитини, — поліція марнує час. І поки вони це роблять, Кора десь там, налякана, не доглянута або — Анна відчуває, що її зараз знудить.
Щоб не зблювати, вона думає про Марко. Але потім знову бачить цю картину: він цілує Синтію, його руки в неї на талії, торкаються її тіла, бажанішого, ніж тіло Анни. Вона вмовляє себе, що він був п’яний, що, можливо, саме Синтія почала приставати до нього, як він і сказав, а не навпаки. Вона бачила, як Синтія цілий вечір до нього чіплялася. Втім, вийшов же Марко з нею покурити. Він настільки ж винний. Вони обидва заперечують те, що в них роман, але вона не знає, кому вірити. Двері відчиняються, від чого вона підстрибує на стільці. Заходить детектив Ресбак, а за ним — Дженнінґз.
— Де Марко? — питає Анна, і голос її тремтить.
— Чекає на вас у фойє, — відповідає Ресбак, стримано посміхнувшись. — Ми недовго, — майже лагідно каже він. — Заспокойтеся, будь ласка.
Вона слабко посміхається у відповідь.
Ресбак вказує на камеру на стелі:
— Ми будемо записувати допит на відео.
Анна зиркає на камеру, спантеличена.
— Ми робитимемо це на камеру? — перепитує. Вона знервовано дивиться на двох детективів.
— Ми записуємо усі допити, — каже їй Ресбак. — Це для захисту всіх сторін.
Анна смикає своє волосся, намагається випростатися на стільці. Жінка-поліцейський лишається біля дверей, ніби вони бояться, що вона втече.
— Вам щось принести? — питає Ресбак. — Кави? Води?
— Ні, дякую.
Ресбак починає допит:
ebooksa