У тамбурі парадного Аксенчука зустрів інженер Короленко.
— Швидше давайте! — шепнув він і, схопивши міну, тут же в тамбурі розкрив її і, вставивши в око лупу, «як у годинникаря, почав розглядати механізм капсуля.
— Так, так… — шепотів він, і лоб його в цей час вкривався потом. — Контакт хімічний… новинка не дуже свіжа… Так, так… А де ж вхідний канал? Ось він, любий!.. — Короленко зробив щось у міні і, трохи прочинивши двері в вестибюль, гукнув: — Порядок!
Короленко й Аксенчук пройшли в вестибюль. Полковник Астангов потиснув руку Аксенчукові:
— Все йде прекрасно, Миколо Євгеновичу!.. Короленко, дякую вам!..
Окайомов, дотримуючись усіх правил вуличного руху, кругом обійшов перехрестя і підійшов до таксі. За ним з воріт будинку, що був трохи далі від стоянки машин, стежив Потапов.
Окайомов сів у таксі поруч з шофером:
— По західному шосе!
— А далеко? — перепитав шофер. — У мене бензину малувато.
Окайомов вилаявся, виліз із машини і підійшов до іншої:
— А у вас бензин є?
— Повний бак! — весело відповів шофер. — І на той світ вистачить! Сідайте!
Вирушивши зі стоянки, машина помчала в бік західного шосе.
І одразу з глибини двору в тунель воріт, де стояв Потапов, в"їхала «Победа», Потапов скочив у неї.
— Швидше! Он за тим таксі!
У цей час з інших воріт виїхали ще дві машини і пристроїлися вслід за потапівською… Таксі вирвалося на шосе, і тільки тут Окайомов помітив погоню. Він не зразу повірив у це.
— Збільшити швидкість, — спокійно сказав він шоферові.
— Це можна, шосе чудове!.. |
Окайомов крізь заднє вікно бачив, що три «Победи» відстали і незабаром сховалися за поворотом шосе. Минула хвилина, друга, і ось з-за повороту вилетіли всі три «Победи», вони невблаганно наближалися.
— Швидкість! — хрипло крикнув Окайомов.
ebooksa