Я 11–17… Небезпечний маршрут

22
18
20
22
24
26
28
30

— Зараз п"ята година. Мабуть, полковник Гешке на вас не чекав? — не без єхидства запитав фельдфебель.

— Війна… війна, — безтурботно промовив Дементьєв. — Але я не спав зовсім. У вас є готель для офіцерів, які приїздять з фронту?

— Є, — швидко відповів фельдфебель.

— Направте мене туди або подзвоніть.

— Це можна… — фельдфебель схопив телефонну трубку, але одразу ж її поклав. — Покажіть ваш документ…

— Тепер я знаю, навіщо нам видають посвідчення. На фронті про них чомусь не питають… — Посміхаючись, Дементьєв недбало кинув на стіл чорну книжечку.

Увага, Дементьєв! Адже це перша перевірка твоїх документів…

Фельдфебель з серйозним обличчям, не поспішаючи, розглядав посвідчення, йому, видно, не сподобались насмішки Дементьєва, і він, як це люблять робити штабні вояки, вирішив показати польовикові, що тут йому не бункер посеред поля, і що тут для всіх невблаганно діють свої закони і порядки.

— Скільки часу ви пробудете в місті, капітане?

— Не знаю, — втомлено відповів Дементьєв, а сам весь напружився од відчуття близької небезпеки.

— Якщо більше доби, то завтра вам треба зайти в комендатуру. На вашому посвідченні поставлять спеціальний штамп про перебування в місті. Такий порядок…

У Дементьєва відлягло од серця, і він вирішив підлестити фельдфебелеві в його штабній зарозумілості:

— Звідки я можу знати, на скільки днів мене викликали? Хто я такий? Генерал? Фельдмаршал? Скажуть у вашому штабі — назад, тільки й бачило мене ваше місто.

— Наказ є наказ… — доброзичливо згодився фельдфебель і знову взяв телефонну трубку. — Говорить черговий комендант об"єкту номер три. У вас є місце?.. Дуже добре. Зараз до вас прийде… Запишіть: капітан Пауль Рюкерт… Дякую… — Фельдфебель поклав трубку. — Ви місто знаєте?

— Я тут лише вдруге.

— До готелю звідси йти хвилин десять.

— Може, у вас є чергова машина?

— Нема. Вона чергує тільки до третьої години ночі.

— І за годину не дійдеш до вашого готелю. Адже на кожному розі — патрулі. Пояснюй кожному…

Фельдфебель вирвав папірець з настільного календаря, поспіхом щось на ньому написав і простягнув Дементьєву. Той хотів узяти його, але фельдфебель відсмикнув руку: