— Мені це так само ясно, як те, що зараз ранок. Я не хочу знати, які причини спонукають вас зважитись на цей необачний крок. Я хочу лише застерегти вас: будьте обережні, стережіться. Вас уже шукають. Мені здається, що я востаннє бачу вас… Але запам"ятайте: якщо вас іще спіткає лихо, я знову, як друг, прийду вам на допомогу.
— Чим я можу віддячити вам? — якимось штучно піднесеним тоном вигукнула Туманова.
Герц замислився і сказав:
— Про одне хочу просити: якщо становище на фронтах зміниться і ваші прийдуть сюди, засвідчити моє ставлення до вас.
— Охоче зроблю, — твердо сказала Юля.
— І ще в мене прохання…
— Яке?
— Обіцяйте мені, що коли вам загрожуватиме небезпека чи потрібна буде допомога, ви звернетесь до мене.
— Обіцяю! — запевнила дівчина. — Але як я зможу це зробити практично?
— Дуже просто. — Герц дістав з піджака записну книжку, написав щось, вирвав аркушик і подав Тумановій. — Черкніть мені кілька слів на цю адресу. Можна поштою, можна будь-яким шляхом. Я з"явлюся, куди ви покличете, і зроблю все, що в моїх силах.
— Гаразд, — відповіла Юля, — дякую вам від душі! — і подала йому руку.
Герц знову поцілував її і, не сказавши більше ні слова, попростував до машини.
Туманова мовчала, не спускаючи з нього очей і про щось розмірковуючи.
Герц сів у машину, вона плавно рушила з місця, піднялася на підгірок і незабаром зникла з очей.
— Незрозуміло… Виходить, все-таки… — промовила Юля, підсумовуючи хід своїх думок.
Вона підняла важкий ранець, уважно оглянула галявину і попрямувала в ліс. Пройшовши кроків з десять, вибрала підхожу сосну з сучком і почепила на нього ранець. Потім швидко пішла на південний захід.
Чорноп"ятов відчинив двері котельні, і сонячне проміння полилося до підвалу. Він постояв кілька хвилин біля порога, кинув горобцям, що вже чекали, жменю проса, сів на чавунну тумбу з краю тротуару і замислився.
Решта ночі минула без сну, невдача, що спіткала підпільників, не давала йому спокою. Чому це гестапівцям раптом заманулося на зворотному шляху до тюрми пересадити Готовцеву з «п"ятірки» в «шістку»? Чи не пронюхали вони чого? Не може бути! До нічної операції залучались тільки старші групи, люди надійні, перевірені. Найдивовижніше те, що «шістка» так і не з"явилась. Її прождали дві години. Вона або простояла ніч у дворі гестапо, або вернулась у тюрму іншим маршрутом.
Організовувати новий напад на машину не було ніякої рації. Гестапівці зроблять висновки з нічної події і вживуть необхідних заходів, У крайньому разі вони переведуть Готовцеву з міської тюрми до внутрішньої.
Як же визволити посланця фронту? Що робити? Голубий пакет ще й досі тут лежить!
ebooksa