Перш ніж приступити до другого боку, викурили по сигареті. Потім Генріх підійшов до пожежного крана, відкрутив вентиль і, коли побігла тоненькою цівкою вода, підставив рот і напився.
Перевіривши наявність арештованих, обидва спинились біля столика. Генріх розгорнув книгу рапортів, зробив у ній запис.
— У наявності — п"ятдесят шість, на допиті — двоє, в лікарні — троє, на кухні — один. Всього: шістдесят два. Розписуйся!
Спалахнула електролампа, і задзвонив дзвінок.
Генріх, який ще не встиг передати ключі, відчинив двері і впустив двох конвоїрів. Вони вштовхнули в коридор Туманову і секретаря бургомістра, арештованого напередодні за крадіжку кількох сувоїв сукна.
— Приймайте дорогих гостей! — доповів один із конвоїрів.
Генріх обвів ув"язнених своїм страшним поглядом і скомандував:
— Руки за спину, собаки! До своїх камер марш!
Арештовані виконали команду і пішли по коридору.
Секретар бургомістра спинився коло сьомої, а Туманова біля крайньої, тринадцятої камери. Вони стали обличчям до дверей і чекали, поки їх впустять.
Генріх пригостив конвоїрів сигаретами, і ті закурили.
— Здав? — запитав один з конвоїрів, звертаючись до Генріха.
— Начебто.
— Коли знову заступати? — поцікавився конвоїр.
— Завтра в цю пору.
— Є пропозиція, — конвоїр підморгнув, — зайти до клубу промочити горло.
Генріх мовчав, тупо розглядаючи свої розчепірені пальці.
— А що тут гадати? — зауважив Отто. — Пий, поки п"ється. А то покличуть на повторний огляд, тоді пізно буде.
— Ходімо, — без особливого бажання погодився Генріх.
— Дивись! — раптом сказав другий конвоїр, показуючи в кінець коридора.
ebooksa