— З міста Горєлова, — відповів полонений.
Горєлов!.. Це слово змусило насторожитися полковника і здригнутись капітана.
— Коли виїхали з Горєлова?
— Вранці буде дві доби.
— Що ви там робили?
— Протягом двох місяців був стажистом відділення гестапо.
Так Бакланов і Дмитрієвський дізналися, в яку біду потрапила Юлія Василівна. Оберштурмфюрер виявився тим злощасним гестапівцем, який всупереч суворому наказу начальника гестапо Штауфера схопив Туманову в лісі.
Чорноп"ятов і Калюжний нетерпляче ждали Степана Заболотного. Потрібно було вирішити надзвичайно важливе питання. Напередодні Сингалець несподівано сповістив Степаном, що є можливість звільнити з рук гестапо посильну фронту. Він, запропонував напасти на арештантську машину, якою доставляють її з в"язниці на допит.
Це було нелегкою справою.
Чорноп"ятов і Калюжний сиділи на верстаку, звісивши ноги, й обмірковували пропозицію.
Легше було впоратися з кур"єрською машиною, де сиділи шість озброєних до зубів гітлерівців. Там був глухий ліс. У місті ж складніше. Про те, щоб напасти вдень, не варто було й думати. Ніч, звичайно, полегшувала операцію, та все ж лишались майже непоборні труднощі.
Як тільки поночіло, в місті посилювалось патрулювання. Патрулі, по три-чотири солдати в кожному, не просто прогулювалися по вулицях. Вони закріплювалися за певними кварталами і були зв"язані один з одним цілою системою сигналів.
Патрульні групи мали, крім особистої зброї, ракетні пістолети і свистки. Чергові на пожежній вишці та на дзвіницях трьох церков могли по кольору і кількості ракет негайно дізнатись, де сталася подія і в який район треба висилати озброєний комендантський резерв.
Комендантський резерв з тридцяти солдатів цілу добу чергував у кузовах двох грузовиків. Він мав у своєму розпорядженні два потужних рефлектори, що були установлені на кабінах машин, два ручних та два станкових кулемети, чотири лютих, намуштрованих на цькуванні людей вівчарки. На кожній машині резерву стояла сирена, виття якої було чути на півміста.
На умовні сигнали у загрозливий район летів наряд місцевої поліції, укомплектований дюжиною зрадників, і мчали десять озброєних до зубів есесівців на мотоциклах. Уся ця чимала і добре озброєна зграя, очолювана військовим комендантом або його помічником, миттю замикала міцним кільцем небезпечну зону і старанно прочісувала її.
— Добре, коли б зняти фальшиву паніку десь в іншому місці! — запропонував Калюжний. — Відвернути увагу…
— Що й казати, добре, — не заперечував Чорноп"ятов. — Я вже думав про це.
— І що ж?
Чорноп"ятов зітхнув.
— Одне «але» стоїть на заваді. Вони ж, негідники, щоночі змінюють ракетні сигнали,
ebooksa