Безумці

_{Час — 14 годин 30 хвилин.}

_{Далі — як в період експерименту 8 лютого.}

_{Повне відновлення свідомості о 15-й годині 03 хвилини. Хворий мав вигляд, наче прокинувся після тривалого тяжкого сну.}

_{Абст. Добридень. Як ви почуваєте себе?}

_{Бретмюллер. Кепсько. Що зі мною сталося минулого разу? Нічого не можу пригадати.}

_{Абст. Дурниці. Ви поступово одужуєте. Не турбуйтесь, усе буде гаразд. Їжте і розповідайте далі.}

_{Бретмюллер. Їсти не хочеться… А втім, я візьму шматочок. Дякую. Отож на чім я зупинився?}

_{Абст. Ви спливли під перископ…}

_{Бретмюллер. Так. Ми трохи спливли й побачили в перископ базу. Вона була прямо по курсу, миль за п"ятнадцять. А праворуч по траверсу, за сім кабельтових височіла ця проклята скеля!}

_{Абст. Ось уже вдруге ви згадуєте про якусь скелю. Що це за скеля?}

_{Бретмюллер. Велетенська конічна скеля, що самотньо стриміла з води. Страшна сіра махина, яка стала причиною загибелі човна…}

_{Абст. Ви налетіли на неї?}

_{Бретмюллер. Не переривайте! Вночі ми спливли, щоб зарядити батарею… Вибачте, яке сьогодні число?}

_{Абст. П"яте березня.}

_{Бретмюллер. Виходить, я знову був непритомний досить довго? Чи я нічогісінько не пам"ятаю?}

_{Абст. Ви були непритомні.}

_{Бретмюллер. Майже місяць!}

_{Абст. Ви спали. Це зробив я, бо сон для вас — найкращі ліки. Але розповідайте далі. І, будь ласка, не відхиляйтесь: часу мало.}

_{Бретмюллер. Я знову знепритомнію?}

_{Абст. Розказуйте далі.}