Безумці

Абст кивнув.

— А потім?

— Він, мабуть, загине.

—І теж сьогодні?

— Очевидно, так.

— Навіщо ж його турбувати? Чи не краще, щоб усе сталося само собою? Хай йому чорт, Артуре, він заслужив право вмерти своєю смертю!

— Передусім прочитайте це, — Абст показав очима на жовту пайку. — Прочитайте і тоді скажете.

Четвертий розділ

_{ЗМІСТ ЖОВТОЇ ПАПКИ}

_{8 лютого 1939 року.}

_{Перша група ін"єкцій.}

_{Час — 14 годин 07 хвилин.}

_{Хворий лежить нерухомо, долілиць.}

_{14 годин 14 хвилин. Дихання стало глибше, темп повільніший. Лице хворого порожевіло.}

_{14 годин 21 хвилина. Періодичність дихання наближається до нормальної. Спостерігаються конвульсивні посіпування кінцівок.}

_{14 годин 23 хвилини. Хворий, який лежав скорчений, випростався, перевернувся на спину. Він рівно й глибоко дихає.}

_{14 годин 25 хвилин. Щільно закриті повіки хворого затремтіли. Він трохи розплющив очі, провів язиком по губах.}

_{14 годин 26 хвилин. Очі розплющені. Хворий намагається сісти.}

_{14 годин 28 хвилин. Повне відновлення свідомості.}

_{Бретмюллер. Де я?}

_{Абст. У госпіталі.}