Безумці

— А що коли припустити протилежне? — казав він. — Вас затримали, ви знаєте: з хвилини на хвилину під корабельним кілем вибухнуть заряди. Тому ви прикидаєтесь ягням, усе звертаєте на товариша. І ось ми бачимо ваші вирячені очі, сповнені жаху, чуємо схвильований голос: «Крейсер! Рятуйте крейсер!». Ви ж чудово знали: вибух неминучий, уже ніщо не врятує корабель!

— Я кажу правду, я радянський моряк.

— Мені ще не доводилося бачити радянських моряків, які татуїрували б на своїй шкірі німецькі імена, та ще латинськими літерами.

— Я все пояснив.

— Вигадали, хочете ви сказати!

— Пояснив.

— А це як поясните?

Карцову показали радіограму. Виявляється, вони все-таки радирували на материк, а звідти було зроблено запит у Москву. І ось відповідь: командування радянського Військово-Морського Флоту засвідчує загибель корабля згаданого класу з усім екіпажем такого-то числа, в такому-то квадраті. Засвідчено також прізвище лікаря. А в кінці сказано: «На лівій руці капітана медичної служби Кирила Карцова татуїровки не було».

— Ні в штабі флоту, ні навіть у штабі з"єднання, до якого входив мій корабель, не могли знати про татуїровку.

— Хто ж знав?

— Мало хто. Вона біля самого плеча — щоб показати її, я повинен скинути кітель, сорочку.

— Хто ж міг знати все-таки про татуїровку? — наполягав слідчий. — Відповідайте, я даю вам змогу виправдатися.

— Члени екіпажу корабля, де я проходив службу.

— Люди «вашого» корабля, які нині мертві? — Слідчий не приховує глуму. — Ви маєте рацію, це дуже хороші свідки. Чи не рушити за їхніми свідченнями у нептунове царство?

— Та я напам"ять перелічив увесь екіпаж мого корабля, назвав імена людей, їхні флотські звання, навіть вказав приблизно вік кожного. А ви не визнали за потрібне передати в Москву цей найважливіший доказ того, що я — це я!..

— Мені здається, що корабель, про який ідеться, ваші колеги не потопили, а захопили. Люди з нього загинули або попали в полон. Така сама доля спіткала і корабельного лікаря. Хто міг завадити вам, розвідникові й диверсантові, визубрити два-три десятки імен? Фашисти можуть утяти й не таку штуку!

— Ще аргумент: ви бачите, як добре я знаю російську мову; було запрошено перекладача, і він…

— Не гірше ви знаєте й німецьку.

— Прошу вас, надішліть у Москву моє фото!

— Не бачу сенсу. А втім, якби я й хотів, це неможливо.