— Дурниця! Її вам легко заступить Ріо-Колорадо. Ця річка ще мало відома, й географи визначають її на мапах, як кому заманеться.
— Знаю, дорогий мій лорде, трапляються помилки в кілька градусів. О, я не маю сумніву, що на моє прохання Географічне товариство відрядило б мене до Патагонії так само охоче, як і до Індії. Але я про це не думав.
— Через вашу звичайну неуважність.
— А ви не хочете, пане Паганелю, приєднатися до нас? — найлюб’язнішим тоном звернулась до вченого Гелена.
— А що буде з моїм завданням, пані?
— Попереджаю вас: наш шлях лежить через Магелланову протоку! — зазначив Гленарван.
— Любий лорде, ви — спокусник!
— Додам, що ми відвідаємо порт Голоду!
— Порт Голоду! — вигукнув француз, атакований з усіх боків. — Порт, уславлений в усіх географічних літописах!
— Зміркуйте й те, пане Паганелю, — не вгавала Гелена, — що, взявши участь в нашій подорожі, ви звеличите поряд з Шотландією також і Францію.
— Так, безперечно!
— Географ став би дуже в пригоді нашій експедиції, а що є в світі прекрасніше за служіння науки людству й людяності!
— Чудові слова, пані!
— Послухайте мене: скоріться випадкові долі чи швидше волі провидіння так, як зробили ми. Воно послало нам цей документ, і ми вирушили в дорогу. Воно привело вас на борт “Дункана” — то не кидайте ж його!
— Хочете знати, мої славні друзі, що я думаю? Мені вдається — вам усім дуже хочеться, аби я залишився!
— А ви самі, Паганелю, нічого в світі так не бажаєте, як залишитися! — відказав Гленарван.
— Ще б пак! — вигукнув географ. — Але ж я боявся вдатися настирливим.
Розділ IX
МАГЕЛЛАНОВА ПРОТОКА
На борту яхти всі зраділи, почувши, що Паганель залишається. Роберт так нестримно кинувся йому на шию, що шановний секретар Географічного товариства ледве не впав горілиць.