— Ваша правда, це не рись. Придивіться, напевне, це барс або тигр.
Повинен визнати, що від цього припущення в мене мороз пішов поза шкірою. Зрозуміло, я нічого не сказав про це і ходив далі по мілині, шукаючи виразніших відбитків лап небезпечних хижаків. Та вода вже позмивала їх, і дальші пошуки були марними. Ми повернулися до табору.
По дорозі ми приблизно встановили, що відбувалось уночі біля водопою. З усього було видно, що тут зустрілися ведмеді з барсом або тигром. Зустріч кінчилася бійкою. Обійшлося, напевне, без трагедії, бо всі учасники сутички зникли, не проливши й краплі крові, якої при таких зустрічах іноді ллється немало:
Отже, тут водяться небезпечні хижаки. Треба подумати про обережність.
В таборі Єменка і Старобор уже розбирали тушу лося.
Із стегон запекли мисливським способом окіст. М"ясо посолили, наперчили, нашпигували різним корінням, а потім кожний шматок обліпили густою глиною, поклали на палаючі головешки і загорнули зверху приском. Решту засолили і спустили в глибокий колодязь.
Чижов запропонував решту дня відпочивати біля озера, але Єменка рішуче заперечив:
— Не заслужили відпочинку! Сьогодні ж ми повинні бути вже біля Чорних горбів.
Чижов злегка кивнув і з удаваною серйозністю відповів:
— Ти сказав краще, ніж я думав. Знімаю свою пропозицію, їдемо далі.
Цього дня Олег був у чудовому настрої і по дорозі розповів мені про розмову з Тамарою. Вислухавши його освідчення, дівчина спершу сказала кілька не дуже приємних слів на мою адресу. Вона розсердилась, що я передав Олегові розмову з нею. Але Тамара була щирою і не. заперечувала, що зацікавилася хлопцем. Тільки вона думає, що треба деякий час виждати, щоб краще пізнати одне одного. Потім дівчина поділилася з Олегом своїми поглядами на життя в майбутньому. Олег вірив, що в цьому майбутньому йому належить не остання роль.
— От бачиш, друже, — мовив я, — щасливий той, хто носить любов у серці і не зітхає на місяць, а вважає за розумніше поговорити про все з безпосереднім винуватцем своїх розбурханих почуттів. Тож їдьте поруч з Тамарою і намагайтеся прискорити час, потрібний для поглиблення вашого знайомства.
Олег полегшено посміхнувся, пришпорив коня і помчав доганяти Тамару. Я лишився позаду сам, і до мене під"їхав Шульгін.
— Куди це погарцював наш закоханий геолог? — запитав він, кивнувши головою услід Олегові.
Мені не хотілося ділитись думками про інтимні стосунки двох молодят, і я сухо відповів:
— Не перебільшуйте, Федоре Лаврентійовичу.
— Гадаю, що не помиляюсь. Мій зір ніколи не підводить, я навіть уночі бачу, мов кіт.
— Тоді дивно, як це ви минулої ночі не пішли поглянути, хто нас розбудив.
— Один у полі не воїн. Що можна самому вдіяти з такою кількістю звірини. Ви, напевне, думаєте, що я надто настирливий, але помиляєтесь. Я людина товариська. Просто цілими тижнями часом буваю один у глибокій тайзі, а тому радий побалакати. Тим більше з людиною, що завітала здалеку, та ще й з-за кордону, із самої Чехословаччини!
— Вас так цікавить наша країна?
ebooksa