Камо продовжував роздивлятися місто.
Він із здивуванням побачив, що за останні роки нижче від Єревана виросло в Араратській долині нове промислове місто, з рядами величезних будівель, з упорядкованими робітничими селищами, що спускалися до міжгір’я річки Зангу. Побачив, як одна за одною простягалися вздовж річки електростанції. По мідних дротах вони несли силу річки Зангу збудованим в Араратській долині бавовно-обробним фабрикам, консервним заводам, насосним станціям.
Електрика тут підіймала воду озера Айгер-Гьол на вершину горбів, а звідти скидала її вниз, і вода бігла по каналах, зрошуючи плантації бавовни і виноградники.
Зангу рухає всі промислові гіганти, фабрики і майстерні Араратської долини. А сила Зангу — це сила води озера Севан, зібрана у ньому протягом віків.
В Єревані Камо насамперед зайшов до редакції республіканської піонерської газети.
Дівчина, в якої Камо запитав, чи можна бачити редактора, люб’язно вказала йому на двері, що вели у сусідню кімнату.
За величезном столом сиділа, схилившись над газетою, молода людина. Це був редактор.
Задзвонив телефон. Редактор зняв трубку і почав з кимсь розмовляти. Помітивши Камо, він вказав йому рукою на крісло.
Поки редактор розмовляв по телефону, Камо непомітно його розглядав.
Високе чоло, чорне волосся, темнокарі очі і впевнений погляд цієї людини йому дуже сподобались.
— Ви звідки? — запитав редактор у Камо, поклавши трубку.
— Я ваш кореспондент Камо. Із села Лчаван на Севані.
— А, із Лчавана? Знаю, знаю…
Редактор з задоволенням глянув на струнку постать хлопчика, на його мужнє, засмагле обличчя.
— Ти виглядаєш бойовим хлопцем, — сказав він. — І кореспонденції твої завжди бойові. Ну, як, відпускають вам корм для ваших птахів?
— Звідкіля ви знаєте? — здивувався Камо.
— Ми?.. Ми повинні знати про всі випадки, коли піонерам не допомагають. Ну, як тепер? Корм дають?
— Дають.
Редактор посміхнувся.
— Ну, що ще? Які там заковики у вас на фермі? Чи, може, щось нове вигадали?
ebooksa