— Он, поглянь. Вони влітають і вилітають з карасів. Це їхні вулики.
Дикі бджоли з дзижчанням вилітали з печер та розколин і чорними хмарами носилися над рудими схилами Чанчакару.
— Ох, скільки ж, мабуть, меду в цих вуликах! — збуджено говорив Грикор. — Якби в мене зараз тичка була, намотав би на її кінець ганчірку, сунув у один з цих глечиків — і назад… Як ви гадаєте, скільки б я меду добував щоразу?.. Погляньте, погляньте — лопата мисливця Каро!.. Тут кожна дірка повна меду! Камо, мені з радощів танцювати хочеться, та боюся в міжгір’я впасти.
— Не радій надміру, а то справді впадеш, — сказала злякано Асмік.
Оглядаючи скелі, діти помітили ще одну печеру, в якій також було видно якісь предмети. З печери виступала назовні гладенька колода, а трохи глибше стояв великий казан.
Всі схвилювалися ще більше.
— Люди… тут жили люди! — гарячився Камо. — Але як вони проникли сюди?
— Справжнє гніздо девів. Що тут людині робити? — сміючись сказав Грикор. — Дід правду говорить: деви… І бджільник девів…
— От коли б сюди складану пожежну драбину підвести і перекинути через провалля… — фантазував Армен, — драбиною ми дістались би до печери.
— Так, — натхненно сказав Камо, — це був би міст, справжній міст!
— От і пройди, бідний Грикоре, по цьому мосту з своєю кривою ногою, — сумно промовив Грикор.
Почувши розмову про міст, Асмік, вперше за всю їхню мандрівку по виступу скелі, нахилилась і подивилася вниз.
— Ой, яка безодня! — з жахом відсахнулась вона. — Ходімо назад!
— Ну, як же я піду назад? — удавано запхикав Грикор. — Я від запаху меду зовсім збожеволів. Як же я піду, меду не покуштувавши?
Сповнені надзвичайних вражень, вони мовчки поверталися тією ж стежкою.
На зворотному шляху Камо знайшов стару, заіржавілу рушничну гільзу і взяв її з собою.
Дід Асатур нетерпляче чекав на них, сидячи під старим дубом.
Побачивши дітей, він дуже зрадів.
— Живі? Здорові? Нічого не трапилося? — спитав він хвилюючись. — Ну, диво, просто диво — в саме лігво сатани забралися і повернулись цілісінькі!
Дід був приголомшений. Діти відчували, що їхній вчинок дуже похитнув у старого віру в темні сили.
ebooksa