— Почекайте хвилинку, — сказав він, — я зараз вийду
Натягнувши рукавиці, він вискочив надвір і опинився віч-на-віч з своїми гістьми. Їхні уважні очі спинилися на його сорочці, вилинялій на плечах та вкритій порохом. На колінах його шароварів були сліди нашвидку зчищеного глею.
— Трохи рано для одвідин, — зауважив Смок. — Що це вас пригнало сюди через річку?
— Будемо щирі, — промовив Скажений. — Ви тут щось знайшли?
— Якщо ви шукаєте яєць… — почав Смок.
— Облиште це! Ми говоримо про справу.
— Ви, може, хочете купити землі? — швидко спитав Смок. — Тут дуже гарні ділянки. Але, бачите, ми ще не можемо продавати… Бо ще не розпланували виселка. Приходь на тому тижні, Скажений, і коли ти прагнеш тиші, я покажу тобі дуже гарне місце. Бувайте всі здорові. Жалкую, що не можу запросити вас до хати. Ви ж знаєте Малого… він такий чудний. Усе торочить мені, що оселився тут для затишку й спокою. Він оце саме заснув, і я б нізащо його не розбудив.
Смок гаряче стиснув їм руки і одразу ж зайшов у хижу, зачинивши за собою двері.
Вони перезирнулись і кивнули одне одному.
— Бачили, які в нього коліна? — хрипко прошепотів Солтмен.
— А плечі! Він, безперечно, лазив у колодязь. — Кажучи це, Скажений обвів поглядом вкриту снігом балку. І раптом аж свиснув.
— Ану, глянь, Біле! Бачиш оту яму? Це ж справжні розкопки. І з обох боків утоптаний сніг. Якщо це не родовище, то я просто дурень. Тут же справжнісінька жила.
— Та яка величезна! — гукнув Солтмен. — Справжня скарбниця!
— А вниз по схилу. Бачиш оте каміння, що виступає назовні? Жила пішла й по схилу.
— Ти поглянь краще на річку, — сказав Солтмен. — Весь Доусон суне сюди.
І Скажений побачив, що весь шлях аж чорний од людей. Від самого доусонського берега котився суцільний людський потік.
— Ходімо, заглянемо у той шурф, поки тут нікого нема, — мовив Скажений і швидко попрямував до балки.
Але двері раптом відчинилися, і вийшли обидва господарі.
— Гей! — гукнув Смок. — Що ви тут робите?
— Хочемо вибрати собі місце, — відгукнувся Скажений. — Гляньте на річку. Весь Доусон іде купувати ділянки, і ми хочемо вибрати першими. Авжеж, Біле?