— Як на твоє, то все це просто, — критично зауважив Смок.
— Лихо в тому, — сказав Малий, — що більшість гравців не розуміє, коли їм справді таланить. Мені теж доводилося пошитися в дурні. Але все треба в житті спробувати.
Смок похитав головою.
— Тут теж статистика, Малий. Більшість людей невірно підраховує свої можливості.
— Невже ти ніколи не відчував, що слід тобі лише поставити гроші, як ти одразу виграєш?
Смок засміявся.
— Надто багато шансів проти мене. Але ось що, Малий. Зараз я поставлю на карту долар. Побачимо, чи дасть вона нам щось на чарку.
Смок попрямував до столу, але Малий схопив його за руку.
— Почекай. Я почуваю, що сьогодні мені щаститиме. Постав краще цього докера на рулетку.
Вони підійшли до столу з рулеткою, поблизу буфету.
— Чекай, поки я скажу, — порадив Малий.
— На який номер? — спитав Смок.
— Вибирай сам. Але жди, поки я скажу.
— Чи не думаєш ти, що я маю більше шансів за цим столом? — звернувся Смок.
— У тебе їх стільки ж, скільки і в решти гравців.
— Але менше, ніж у круп"є.
— Дивись і чекай, — сказав Малий. — От тепер став!
Круп"є саме пустив маленьку кульку з слонової кістки по гладенькому обідку колеса. Смок через плече іншого гравця кинув навмання свого долара. Монета покотилася по зеленому сукну й зупинилася якраз навпроти номера 34.
Кулька теж спинилася, і круп"є проголосив:
— Виграв тридцять четвертий.