Але от усі розійшлись по кімнатах. У будиночку стало тихо. Суботін, зачинившись у своїй кімнаті, написав коротеньке шифроване донесення і загорнув у нього вийняту з мікрофотокамери схожу на гудзик для білизни касету.
В «Проліску» в цей час було ще мало людей. Але гіркий п’яниця Ганс, звичайно, був уже тут; він сидів за столиком у темному кутку ресторанчика. Суботін сів за вільний столик в іншому кутку, попросив пива і газету. Хвилин через п’ятнадцять Ганс вийшов з свого кутка і, похитуючись, почав обходити столики, прохаючи почастувати його пивом. Від нього відмахувались. Так він підійшов до столика Суботіна.
— Гаразд, матимеш кухоль пива, — навмисне голосно сказав Суботін.
Ганс підсів до столика. Кельнерка принесла йому кухоль пива. Суботін продовжував читати газету. Ганс чіплявся до нього з безглуздими питаннями.
Суботін сердито відсунув газету.
— Ти просив пива? Одержав. Тож не заважай мені…
Суботін знову взяв газету. Там, де вона лежала, за сільницею лишився маленький паперовий згорточок.
— Пробачте… — покірно пробурмотів Ганс. — Посолю пиво і піду.
Ганс пішов…
Суботін полегшено зітхнув. Після цього він майже годину ще пив пиво і читав газету. А потім теж пішов.
51
Гарц приїхав перед самим стартом. Він потиснув руку кожному курсантові і побажав успіху. Почалась посадка в літаки. Сонце тільки-но зайшло. Повільно насувався літній вечір, його тишу розірвав гуркіт заведених моторів. Суботін здригнувся.
— Я бачу, ви хвилюєтесь? — спитав Гарц.
— Ще б пак! — Суботін помовчав. — Тепер починається мій екзамен.
— Так, ви праві: дуже серйозний екзамен. Погано, що всі вони виявились, м’яко кажучи, не дуже хоробрими. На аеродромі з них глузують.
— Не можна вчити стрибкам напередодні операції! — роздратовано сказав Суботін.
— Ви маєте рацію, — задумливо промовив Гарц. — Треба це робити в школі.
— Звичайно… Мені після цього повертатися в школу?
— Після вильоту ми поїдемо з вами в радіоцентр і пробудемо там, доки не надійдуть повідомлення від агентів. А потім, я думаю, ви самі займетесь добором нових і певніших людей. Ну, а тоді, звичайно, знову в школу…
— А як з німецькою групою?