— Не знаю, так наказано.
— Кожен влаштовується, як може, — зітхнув Лакута й розписався не вагаючись.
Рутковський відімкнув двері, і пан Зіновій, чемно вклонившись, пішов.
Максим встав із-за столу, визирнув у вікно.
Лакута не затримався в готелі, поспішав, бо, вийшовши з Луцькою, тут-таки розпрощався з нею й підкликав свій зелений автомобіль. Він сів на переднє сидіння, ззаду вмостився Богдан, «форд» повернув у бічну вулицю, а Луцька, постоявши трохи, пішла до свого «фольксвагена».
Рутковський не став чекати ліфта, збіг сходами, міцно тримаючи чорну шкіряну папку. Примусив себе притишити крок лише на вулиці, роззирнувся: наче нічого підозрілого.
«Фіат» завівся з півоберта. Максим проминув бічну вулицю, через три квартали побачив біля мийної Олега — той стояв на самісінькій бровці тротуару; Рутковський пригальмував, і Олег ускочив у машину мало не на ходу.
— Порядок… — Максим передав Олегові чорну папку. — Здається, все обійшлося.
Олег, не відповідаючи, дивився назад.
— Так, — ствердив нарешті, — хвоста нема. — Зручно влаштувався на сидінні, витягнув мікрофотоапарат, розгорнув теку. Гортав сторінки, фотографуючи. Закінчивши, склав списки назад у теку, поклав поруч Максима. Той висадив його на тихій вулиці, зиркнув на годинник — треба було поспішати до Енглішер Гартен.
Лодзен нервував. Походжав довгим кабінетом і курив сигарету за сигаретою. Секретарка знала, що він чекає на Рутковського, й пропустила Максима до кабінету одразу.
Полковник кинув сигарету до попільниці, не загасивши.
— Ну що?.. — запитав. — Що сталося, відповідайте?
Рутковський мовчки пройшов до столу, поклав чорну теку.
— Ось списки, — сказав. — І все гаразд.
Полковник швидким рухом розкрив теку, почав гортати сторінки, уважно розглядаючи. Заспокоївся, зиркнув спідлоба на Рутковського, потім на годинник.
— Усе добре, що добре кінчається… — пробуркотів він і запитав без будь-якого переходу: — Розписка?
Рутковський подав її, полковник лише зиркнув скоса, заховав розписку разом із списками до сейфу, закурив і навіть запропонував сигарету Максимові. Лише після цього запитав:
— Де ви були?
— Їздив по списки, — удав, що не зрозумів, Рутковський.
ebooksa