— Чекай… — Одна думка раптом вразила Максима, він обережно відсунув Стефанію і відчинив праві дверцята.
— Ти що? — запитала вона здивовано, але Максим не відповів. Ліг на сидіння грудьми й обдивився замок запалювання, потім зазирнув під переднє сидіння.
Нічого не знайшов, виліз із машини, обтер хусточкою спітніле чоло.
— Загубив щось? — Стефанія сіла в машину, дістала з багажничка гребінець, почала розчісувати скуйовджене вітром довге волосся.
Максим ще раз обійшов «фіат», ліг просто на траву, зазирнув під машину. Нічого не помітивши, підвівся і обтрусився.
Стефанія заховала гребінець, запитала:
— Щось зіпсувалося?
— Зажди…
Максим підняв капот, нахилився, роздивляючись, і зразу відсахнувся злякано.
Ось воно! Кульгавий приходив недаремно.
— Іди сюди, — покликав Максим Стефанію. Виходить, Щупак приготував пастку для них обох, і ніякої засідки Луцька не організовувала.
— Що там? — визирнула з машини дівчина. — Ти ж знаєш, я в тих залізяках нічого не тямлю.
— Швидше!
Луцька відчула щось у його голосі, вистрибнула, нахилилася над мотором з протилежного боку.
— Ось! — Максим тицьнув пальцем у невеличку коробочку, прилаштовану біля замка капота. Від неї тягнулися два дротики.
— Ну й що? — байдуже запитала Стефа.
Рутковський, не відповідаючи, обережно від’єднав дротики. Підважив на долоні пластмасову коробочку, наче в ній були звичайні цукерки.
— Вибухівка, — тепер уже зовсім спокійно сказав він. — Пластикова бомба, розумієш? Досить мені було увімкнути запалення…
Він побачив, як побіліли щоки в Луцької.
— Ти збожеволів! — видихнула дівчина.
ebooksa