— Почекати треба було! — раптом вигукнув він, мало не плачучи, — невже не можна було почекати?
— Ти про що? — здивовано глянула на нього Галя.
— Ну навіщо було поспішати з весіллям?
— Але ж ти хотів…
— Я?! — вигукнув Олег. — Я хотів?..
Галя різко випросталася, повернулась до хлопця, забувши про ногу, скрикнула й притиснулась обличчям до брезенту.
— Дочекалася б рейсового літака, — вів далі Олег роздратовано, — і вилетіла б через три дні.
— Ти ж просив мене…
— У тебе є свій розум! — Олег підвівся й пішов геть, важко припадаючи на праву ногу. Ліг на землю біля озерця й почав пити просто з нього, жадібно, захлинаючись. Дівчина дивилася на Олега, й очі в неї округлилися й потемнішали, якщо можуть потемнішати і так чорні очі.
Дубинський сидів і мовчав, бо що зрештою можна казати в такій ситуації? Тепер і він відчув страшенну втому — вибрав сухіше місце, зняв чоботи й ліг, підмостивши під голову шапку. Сон змагав його, й Павло Олександрович вирішив заснути на чверть години, рівно на чверть години, не більше, бо сьогодні вони мали пройти ще не один кілометр.
Прокинувся він від холоду, зиркнув на годинник і одразу скочив на ноги. Минула ціла година, і ніхто не розбудив його! Видно, Галя з Олегом помирилися, бо пілот спав, притулившись до неї, і солодко сопів у сні. Галя лежала горілиць, заплющивши очі, й Дубинський не зрозумів, спить вона чи просто боїться поворушитись, Щоб не розбудити хлопця.
Павло Олександрович натягнув чоботи на набряклі ноги, кілька разів присів, щоб хоч трохи зігрітися, і рішуче, Навіть надто рішуче й голосно мовив!
— У дорогу, друзі!
Галя одразу розплющила очі, певно, все ж не спала, а Олег навіть не ворухнувся.
— Ви не дійдете зі мною, — раптом сказала Галя тихо, пильно дивлячись на Дубинського. — Вам не дійти, і треба шукати іншого виходу.
— Мусимо дійти. — Павло Олександрович не відвів погляду.
Дівчина скосила очі на Олега і, впевнившись, що він спить, сказала твердо:
— Ви залишите мене з Олегом, а самі підете по допомогу. Ви дійдете за два дні.
Павло Олександрович опустився на брезент коло дівчини. Йому було приємно сісти отак близько до Галі й дивитися на неї, хоч вона спала з лиця, щоки взялися плямами, і тільки очі світилися. Відповів суворо й навіть грубувато:
— Думати треба! Ну дійду я, а далі? Як вас шукати?
ebooksa