— Радж… побудь… — раптом подав голос Крафт. — Стань ближче… Скажи, все це правда?
— На жаль, так.
Крафт протяжно, сипло зітхнув.
— Ти працюєш — молодець… А Судзір тут?
— Поїхав десь на катері. З аквалангом.
— Візьми мене під руку… Допоможи дійти до кабінету.
Радж вів Крафта по алеї і мовчав.
— Це кінець, Радже… Я ж і досі ще не виплатив проценти під кредити. Двадцять років сам кредит виплачував, напозичався, коли будували дельфінарій… І ніхто відстрочки не дасть… Думав, під кінець року розплачуся, хоч трохи зберу грошей на старість. А тут тріада ніж у бік… Знову заліз у борги, їздив відкуплятися від тих бандитів. А тепер… з дельфінами таке… А доньки-перестарки в Лондоні приданого вимагають, про заміжжя мріють… — Крафт гірко крізь схлипування хихикнув. Замовк, дістав хусточку, почав витирати очі, лоб. — Ти пробач старому. Сам я тут, ні рідних, ні друзів… Навіть щиро поговорити немає з ким.
— Вам Судзір казав, для чого він учив дельфінів?
— Учора тільки перед моїм від"їздом… Так і так, концесіонери зі Штатів хочуть найняти дельфінів для дослідних робіт під водою… І нібито це вигідно, у півтора рази більше можна заробити, ніж у дельфінарії за той самий час… Кажу: подумати треба… А тепер що хочеш думай.
— Поліцейські кажуть — у нього алібі, не має Судзір відношення до крадіжки.
— Дай боже почуте бачити.
— Не треба забувати принципу кішки, містере Крафт. Вона хоч як падає, та все на лапи приземляється.
— Радже, мене поклали вже на лопатки, мені немає куди далі падати.
— Ви сказали, що знову взяли позику.
— Взяв. Короткочасну, на три роки… Під двадцять процентів річних! Збожеволіти можна… А чим віддаватиму?
— Візьміть ще. Все одно дельфінів треба купувати.
— Думаєте, тих не знайдуть?
— А що, обіцяли знайти?
— Постараємося, сказали…
ebooksa