— Ну, самі знаєте… Я попрошу, щоб вам дали іншу.
— Шовк, блискітки…
— От-от. І тому вона вам не личить.
Дівчина уважно глянула Вайсові в вічі.
— Даремно прикидаєтесь. Ви, гестапівці, спочатку завжди так…
— А потім?
— Ви самі знаєте, що потім. Адже я дала підписку… Мені можна тепер наказувати все, що завгодно.
Очі в дівчини потьмяніли, згасли. Вайс сказав різко:
— Фрейлейн, у мене є підстави курсантку з кличкою Штир, — нагадав, — ну оту, котра обпекла собі обличчя праскою, — підозрівати в приховуванні своїх справжніх переконань, її слід відправити назад у штрафний блок Равенсбруку.
— Та що ви! — сполохалася Ольга. — Вона… Вона справжня контрреволюціонерка і прихильниця фюрера. — На обличчі в дівчини відбилися відчай і тринога.
— Ви переконані в цьому?
— Так-так, цілком! — палко запевнила Ольга.
— Ваше свідчення для нас настільки авторитетне, що в такому разі я відміню наказ капітана Ауфбаум.
Бачачи, як прояснилося Ольжине обличчя, він зразу ж спитав:
— А оця, з вищипаними бровами, хутряниця?
— Сволота!
— Пробачте, я не розумію цього слова.
Виблискуючи очима, кривлячи губи, з якоюсь підступною усмішкою Ольга промовила:
— Ця особа не може внушати вам довір"я.
— Дякую вам. — Вайс встав, клацнув каблуками, схилив у поклоні голову. Спідлоба дивлячись, швидко спитав: — Ваш батько полковник? Начальник штабу армії, репресований Радами?