«А ми ж бо німці…»
«То й що? — сказав шкіпер. Потім він побачив на капітановому столі вимпел із свастикою, спитав: — Ви що, фашист?»
«Так, — відповів капітан, — саме так».
Тоді обидва вони — і шкіпер, і боцман — мовчки наділи бушлати і шапки.
Капітан спитав:
«Жалкуєте, що нас виручили?..»
Шкіпер сказав:
«У вас пального дійти не вистачить, можу відкачати півтори тонни як потерпілим. У вас у кубрику лід, команді навіть обігрітися нічим».
Потім, коли ми пішли своїм ходом, на шхуні підняли вітрила. Виходить, російські моряки віддали нам своє останнє пальне.
Усе це розповідав Гуго уривчасто, понуро, немовби ображений чимось.
Йоганн, долаючи хвилювання, спитав:
— Але ж на морі завжди годиться так робити?
— А на землі? — спитав Гуго.
Йоганнові дужо сподобався Гуго, але зустрічатися з ним він уникав, німці з Народного об"єднання говорили про Гуго як про людину чужу. Спілкування з ним могло зашкодити Вайсові.
Саме через це він змушений був насторожено ставитись і до Ліни. Вона спочатку приписувала це Йоганновій сором"язливості. Сама просила після вечорів у компанії проводити її додому. Брала під руку, заглядала в його заклопотане лице, мало не стаючи навшпиньки для цього.
У неї був жвавий і вільний розум.
Почуваючи приховану ніжність до цієї дівчини, засмучений тим, що доводиться прикидатися, мимрити, приховувати свої переконання і думки, хоч йому часом дуже хотілося блиснути своїми знаннями, які він мусив маскувати так само, як і своє почуття до неї, бо не мав права на це, Вайс похмуро відмовчувався, поспішав швидше довести її до дому. Вона ледве встигала за ним, дріботячи своїми маленькими ніжками. Мило сердилася. Казала, що вона зовсім не поспішає додому і що їй подобається отак іти поруч з Йоганном куди завгодно. Сміялася, закидаючи назад обличчя з темно-сірими очима, які чогось ждали.
І, тільки повертаючись додому сам, Йоганн давав волю мріям і в думках говорив те, що хотів би сказати дівчині. Та майже одразу він різко осмикував себе, бо навіть у думках не мав права відрізнятися од Йоганна Вайса. Не має він такого права, навіть якщо це необхідно для душевного спочинку. Та й не сміє він втішатися душевним спочинком, коли при цьому може завести в оману цю дівчину, коли це буде причиною її горя.
Він перестав зустрічатися з Ліною.
А через деякий час Гуго Йорд найнявся на норвезький танкер, і його родина переїхала в Осло.