— Ні вже, — заявив він. — Я впевнений, що це не моїх рук справа, а про інших я так не думаю. Хто б це не був, другої спроби він не отримає.
Якби таку рану отримав будь здоровий член нашої родини, я міг би з упевненістю сказати, що він обов"язково виживе, якщо протримається перші півгодини. Але Бранд знаходився в такому стані що ні за що ручатися було не можна.
Коли Рендом і дівчата повернулися з ліками та приладами, Жерар вимив Бранда, зашив рану і перев"язав його. Він підключив апарат для внутрішньовенного вливання. Рендом відшукав молоток і зубило. Жерар збив наручники, укрив Бранда простирадлом і ковдрою і знову помацав пульс.
— Як там? — Поцікавився я.
— Пульс слабкий, — відповів він, підсунув крісло до дивана і вмостився. — Принесіть мені меч і келишок вина. Я ще нічого не пив, та й зголоднів. Не залишилося там чого-небудь?
Льювілла попрямувала до буфета, а Рендом притягнув меч, що висів на вішалці за дверима.
— Ти що, зібрався переселитися сюди? — Запитав Рендом, простягаючи Жерару зброю.
— Цілком вірно.
— Може, перенести Бранда в іншу постіль, зручнішу?
— Йому й тут добре. Я сам вирішу, коли його можна буде перекласти. А поки що розпаліть-ка вогонь у каміні. І погасіть свічі.
Рендом кивнув.
— Зараз, — відповів він і взяв кинджал, витягнуте із тіла Бранда — тонкий стилет, диною в сім дюймів. Рендом поклав зброю на долоню: — Комусь це знайомо?
— Ні, — відповів Бенедикт.
— Ні, — сказав Джуліан.
— Ні, — відповів я.
Жінки похитали головами.
Рендом уважно розглядав кинджал.
— Його легко сховати в рукаві, чоботі або в корсеті… ага, для цього потрібна неабияка сміливість.
— Розпач, — підказав я.
— І тонкий розрахунок. Передбачення того, що всі кинуться до Бранда. Майже натхнення.
ebooksa