Раптово я стаю важким і океан більше не зникає. Я починаю провалюватися крізь підлогу. кольори повертаються у світ тремтячими рожевими смужками. З презирством відкидаюча Корвіна підлога розверзається, і відкривається безодня, вбивця Корвіна…
Я падаю.
— Сюди, Корвін, швидше ж!
Рендом стоїть на вершині гори, намагаючись дотягтися до мене рукою.
Я простягаю руку…
10
Із вогню не завжди потрапляєш в полум"я. Ми розплутали руки, ноги і встали. Я тут же знову сів на нижню сходинку і звільнив плече від металевої руки. Крові не було. Але синці залишаться ой-ой! Я шпурнув руку додолу. У променях вранішнього сонця вона виглядала не менш вишукано і загрозливо.
Ганелон і Рендом стояли поруч.
— Як ти, Корвін?
— У порядку, дайте тільки віддихатися.
— Я тут поїсти приніс, — повідомив Рендом. — Можемо раненько тут і поснідати.
— Ось це здорово!
Рендом почав розпаковувати провізію. Ганелон штовхнув руку ногою.
— Що за чортівня? — Поцікавився він.
Я похитав головою:
— Відчикрижив у примари Бенедикта. Не знаю чому, але вона спіймала мене.
Ганелон нахилився, підібрав руку і уважно оглянув її з усіх сторін.
— Я думав, що вона куди важче, — здивувався він і помахав нею в повітрі. — Такою штучкою людину можна так обробити — мати рідна не впізнає.
— Ясна річ.
Він зігнув і розігнув пальці:
ebooksa