— Згорнути горішні вітрила, — гукнув капітан у рупор.
Наступної хвилини наказ був виконаний.
— Працювати спокійно! — почулося знову.
А вітер зловісно ревів і щодуху роздимав спідні полотнища. Корабель гойдався з боку на бік, неначе втратив рівновагу. Однак шестеро керманичів стояли біля штурвала під середньою частиною містка й неухильно дотримували напрямку.
Минали години… Буря не вщухала. Лише на якусь мить вітер затамовував подих, щоб потім зі ще шаленішим реготом напуститись на полотнища й канати, а хвилі люто Заплюскували палубу.
Корабель кидало з валу на вал, мов трісочку. Щогли гнулись, рипіли бімси[37] та каютні переділки.
— Тримай ліворуч! Далі від берега! — гримів бас Черкасова.
— Ліворуч! Ще ліворуч!
Керманичі з неймовірним зусиллям скеровували корабель ліворуч. На Черкасові ні рубця сухого не зосталось, із бороди й вусів йому збігала солона вода. Нахилившись до Матросова, він намагався перекричати вітер. Раптом штурман щось помітив і тривожно напружив зір. Капітан теж придивився.
— Акули! — показав рукою Черкасов.
— Чи ба: ціла зграя!
— Чекають поживи.
— Хай вибачать! — стримано посміхнувся Матросов, але його обличчя трохи таки зблідло, видовжилось і неначе закам"яніло.
Акули кружляли навколо китобійця. Вони виринали то з одного, то з іншого боку й випинали вгору величезні хижі писки. Потім зненацька кудись повіялись. До Павла, тремтячи від страху, тулився Домбо. А Сімоне Альварес, обхопивши коліна руками, сидів на своєму місці й неспокійно озирався, раз у раз мацаючи свою маленьку торбинку на шиї.
Коли з"явились акули, Альварес злякано схопився, потім клякнув, здійняв руки догори, заплющив очі й глухо заголосив. Молодий матрос на прізвище Чигарков, який стояв за кілька кроків, підскочив, смикнув Альвареса за рукав дранки й вигукнув:
— Що тобі, Альваресе? Не бійся, братику!
Португалець аж тіпався, немов у пропасниці.
— Гинемо! — простогнав він, заливаючись слізьми, і, глянувши на матроса червоними припухлими очима, показав йому рукою за борт: — Акули завжди віщують лихо!
Чигарков зареготав йому в вічі й махнув рукою:
— Що ти ото верзеш! Хай їм всячина, твоїм акулам!
ebooksa