За своєю нахабною звичкою до роздягальні без попередження ввійшов Адам, зразу ж за ним Отто, водій і охоронець. Сьогодні він мені здавався ще могутнішим і страшнішим, ніж досі, просто горила. Раніше Отто завжди чекав на вулиці, стеріг як собака.
— Все в порядку? — Адам виконував лише свої обов’язки, моє майбутнє його, звичайно, не обходило. Навпаки, він був би ще й радий моїй невдачі.
— Роже в чудовій формі, — заявив тренер запобігливо. В мені почала прокидатись лють на них усіх.
— Цьому нікчемному бігунові все одно нічого не світить! — заперечив Адам і кивнув до мене: — Я тобі вже зарахував поразку. Чоловік, який не вміє довести свою справу до кінця…
Я глянув на водія Отто, мене вразило його обличчя. У грубих рисах ясно проступало співчуття. Я не повірив власним очам.
— Я поставив на Ренві чималу суму, — раптом сказав секретар Адам, щоб мене принизити, розтоптати. — Як ви вважаєте, Зозінго, я маю добрі шанси? Кращі, ніж один до п’яти?
— Звичайно, — відповів тренер. Це була зрада.
Секретар від самовдоволення засяяв.
— Але правильно зробив лише той, хто поставив на Роже Перо, — додав Зозінго по хвилі.
Це нагадувало вибух бомби.
— Мабуть, вам також доведеться в кінці сезону спакувати валізи, — просичав Адам і зник.
Заглянув один з організаторів змагань, його можна було впізнати по жовтогарячій жилетці.
— Готові? На старт!
— Подай мені, будь ласка, другу шиповку! — схвильовано попросив я Зозінго.
Потім я мовчки вийшов. У голові роїлись різні думки. Холодні бетонні сходи виводили на бігові доріжки. Мене приголомшили ревище й пекуче сонце.
Високі трибуни нагадували брили м’яса, обліплені людьми-мухами. З усіх боків долинало ревіння. Коли ж з’являлися місцеві бігуни, було чути оплески.
Я пробіг кілька кроків, високо підкидаючи коліна, щоб розім’яти м’язи, зберегти їх теплими і тугими. Краєчком ока я помітив Тааво Урміна, який робив те саме.
— Тааво, тебе добре склеїли? — спитав я.
— Я мав перелом ноги, — відповів тихо, з розпачем у голосі, Урмін. Він справді сильно кульгав на праву ногу. — Чи я подякував тобі?..
— Плюнув би ти на все, бо ще лишишся калікою, — сказав я безсердечно.
ebooksa