— Це слова справжнього героя земних збройних сил. Слухайте, в космопорті, неподалік звідси, стоїть маленька розвідувальна ракета. Ви негайно рушаєте до неї і стартуєте на Марс. Там сховаєте корабель і проникнете в столицю.
— Гаразд, сер. А що я робитиму далі?
— Нічого, — задоволено мовив Бул Андервуд. — Вам не треба робити абсолютно нічого. Лише жити там. Я підрахував, що ваше перебування у ворожій столиці покладе край війні менш ніж за два роки.
— Слухаюсь, сер, — Майкл Фартінгворт хвацько віддав честь.
У кошику для паперів зненацька спалахнув вогонь.
Крізь розбиту шибку головнокомандувач Бул Андервуд почув, як стартує розвідувальний корабель. За п’ять чи шість миль від космопорту вибухнула цистерна з пальним, освітивши небосхил омахами полум’я.
Сидячи в розгромленому кабінеті, генерал обережно потирав гомілку.
— Мене турбує тільки те, що ми робитимемо, коли війна скінчиться і його треба буде повернути додому. — Та потім просвітлів. — Мабуть, ми залишимо його там, як наші окупаційні сили. Це втримає марсіан від спроб оговтатися і відновити свій військовий потенціал.
Він спробував підвестися і сказав роботу-секретарю:
— Надішліть до мене пару санітарів.
— Стережись Лопотонга, — насмішкувато мовив робот.
МАВПА В НАШОМУ ДОМІ
Навіть саму ідею бабуся вважала жахливою; вона ще пам’ятала ті часи, коли служниками в домі були люди.
— Якщо ви думаєте, що я житиму під одним дахом з мавпою, ви глибоко помиляєтесь, — пирхнула вона.
— Не будь такою старомодною, — парирувала я. — Хоч би що там було, Доркас — не мавпа.
— А хто ж така вона чи воно?
Я перегорнула кілька сторінок довідника Корпорації генної інженерії.
ebooksa