— Вони стежили за ним і відмовлялися страхувати його самого, а також його справи, майно, працедавців і клієнтів, взагалі все і вся, пов’язане з ним.
Бул Андервуд дивився на доктора, мов удав на кролика, наче перевіряючи, може той морочить йому голову своїми поясненнями.
Врешті гримнув:
— Дякую, докторе Даклос. Цього досить.
Обличчя цивільного зникло з екрана.
Головнокомандувач наказав роботу-секретарю:
— Викличте до мене курсанта Фартінгворта, — і додав, стишивши голос. — Нехай увесь особовий склад тримає пальці навхрест, поки він буде тут.
Автоматичні двері, що вели до святої святих головнокомандувача Була Андервуда, нечутно розсунулися, і на порозі враз виструнчився лейтенант. Двері так само м’яко ковзнули, зачиняючись у нього за спиною.
— Ну, — проказав Бул Андервуд.
— Сер, курсант Майкл Фартінгворт за вашим викликом.
— Впустіть його. Зачекайте хвилину, лейтенанте Браун. Як ви почувалися, коли розмовляли з ним?
— Я, сер? Чудово, сер, — лейтенант спантеличено дивився на свого начальника.
— Гм, ну, присилайте його, хай йому біс!
Лейтенант крутнувся на підборах, і двері автоматично розчахнулися перед ним.
— Курсант Фартінгворт, — виголосив він.
Фартінгворт зайшов і ніяково став перед столом найвищого військового чину Землі. Бул Андервуд уважно огледів курсанта. Незважаючи на хвацьку уніформу академії, він справляв враження мрійливого невдахи. Його вицвілі блакитні очі сумно виблискували за товстими контактними лінзами.
— Ви мені більше не потрібні, лейтенанте, — мовив головнокомандувач своєму помічникові.
— Слухаюсь, сер.
Лейтенант хвацько обернувся кругом і помарширував до дверей, які швидко розчахнулися, а тоді так само блискавично захряпнулися, коли лейтенант переступав поріг.
Головнокомандувач закліпав очима, почувши, як хруснули кістки і хрящі. Повів плечима, тоді звернувся до робота-секретаря:
ebooksa