— Саме про це я хотіла б поговорити з вами, керівнику.
— Він захворів?
— Дуже. Лікар приписав йому повний спокій принаймні на два тижні.
— Я можу його побачити?
— Ні! Він… у нього інфекція.
— Інфекція?
— Авжеж. Це один з небагатьох випадків зараження вірусом, який був занесений із системи Проціона.
— Он воно як!
— Але я маю поговорити з вами в іншій справі.
— Слухаю, Гріно.
— Якщо не помиляюся, Ігор повинен випробувати нового Акпалуса.
— Це дійсно так.
— Оскільки він хворий і не може зробити це раніш, ніж через два тижні, а експедиція не може чекати через одну людину, хтось повинен його замінити.
— Так, але справа не така вже й проста. Нам потрібен океанолог, який був би фахівцем з підводної археології. Без нього експедиція не матиме сенсу. Він — єдиний, у кого є всі ці дані, і тепер, щиро кажучи, я не знаю, що й робити.
— Це дуже просто. Я випробую Акпалуса.
— Ти?
— Ясна річ, що я. Будучи океанологом і пробувши сім років поруч із Ігорем, я можу вважати себе майже фахівцем з підводної археології. Справді ніхто, окрім мене, — звичайно, за виняткові Ігоря, — не збере всіх оцих даних.
— Гаразд? Ігор знає про це?
— Це його ідея, — відповіла дівчина.
— Знаєш, коли вирушаємо?
ebooksa