Молодий дворецький незграбно зробив крок уперед, переймаючи утилізатор. Машина спритно вивернулась і стрілою помчала до виходу.
Коллінз устиг вимкнути рубильник, і двері з гуркотом зачинились.
Утилізатор розігнався і прохопився крізь зачинені двері. Опинившись надворі, він перечепився через садовий шланг, але швидко відновив рівновагу і побіг у поле.
Коллінз кинувся за ним. Якби тільки він міг хоч трохи наблизитись…
Раптом утилізатор підстрибнув угору, на хвилю завис у повітрі, а потім упав на землю. Коллінз метнувся до кнопки. Утилізатор вивернувся, розбігся і знову підстрибнув. Деякий час він висів футів на двадцять над головою Коллінза, потім підлетів ще на кілька футів, зупинився, шалено закрутився і впав.
Коллінз боявся, що машина підстрибне втретє і летітиме все вище. Коли утилізатор опинився на землі, Коллінз уже був готовий до цього. Він зробив удаваний випад і зненацька натиснув на кнопку. Утилізатор не встиг вивернутись.
— Контроль одушевлення! — переможно вигукнув Коллінз.
Почувся тихий вибух, і утилізатор слухняно завмер. У нього не залишилося ніяких ознак одушевлення.
Коллінз витер піт з лоба і сів зверху на машині. Вороги підступають усе ближче. Треба якнайшвидше, поки є нагода, побажати чогось незвичайного.
Хутко, одне за одним, він попросив п’ять мільйонів доларів, три діючих нафтових свердловини, кіностудію, бездоганне здоров’я, іще двадцять п’ять танцівниць, безсмертя, спортивний автомобіль і череду племінної худоби.
Йому здалося, наче хтось хмикнув. Коллінз огледівся навкруги. Нікого немає. Коли він знову обернувся, утилізатор щез.
Коллінз стояв широко розкривши очі від подиву. Наступної хвилини він також щез.
Коллінз розплющив очі і побачив, що стоїть біля столу. За столом сидів кремезний червонолиций чоловік, який раніше намагався продертися до нього в кімнату крізь стіну. Чоловік зовсім не здавався сердитим. У нього був скоріше умиротворений, навіть меланхолійний вигляд.
Якусь хвилину Коллінз стояв мовчки; йому було жаль, що усе скінчилося. Власник і клас А кінець кінцем впіймали його. Але усе це було просто чудово!
— Ну, — нарешті вимовив Коллінз, — машина тепер знову ваша, чого ви хочете від мене?
— Моя машина? — перепитав червонолиций, недовірливо поглядаючи на Коллінза. — Це не моя машина, сер. Зовсім ні.
Коллінз уп’явся очима у співбесідника.
— Не треба мене дурити, містере. Ви з класу А і хочете зберегти свою монополію, адже так?
Червонолиций відклав аркуш паперу, який він проглядав.
— Містере Коллінз, — твердо сказав він, — мене звуть Флайн. Я агент Спілки Охорони Громадян. Наша організація суто благодійна, в неї немає ніяких комерційних інтересів, і єдина мета, яку вона ставить перед собою, — захищати таких, як ви, від можливих помилок на життєвому шляху.
ebooksa