Червонолиций, шалено розмахуючи руками, вже майже зовсім виліз із стіни.
Ліік витяг з піжамної кишені якийсь яскравий металевий предмет. Червонолиций закричав:
— Зачекай! Ти не розумієш! Цей чоловік…
Ліік навів на нього металевий предмет. Червонолиций заверещав і щез. Через якусь хвильку зник і отвір у стіні.
— Ви убили його? — спитав Коллінз.
— Звичайно, ні, — відповів Ліік, кладучи до кишені свою металеву іграшку. — Я просто повернув його назад. Він не посунеться більше сюди цим шляхом. А це ваш утилізатор?
— Авжеж, — сказав Коллінз, обливаючись потом.
— А ви по класу А?
— Певна річ, — сказав Коллінз. — Інакше що б я робив з цією машиною?
— Не ображайтесь, — сонно мовив Ліік. — Це я так, по-дружньому. — Він повільно похитав головою. — І куди тільки вашого брата по класу А не заносить? Ви, мабуть, повернулися сюди, щоб написати історичний роман?
Коллінз лише загадково посміхнувся.
— Ну що ж, піду далі, — сказав Ліік, роздираючи позіхом рота. — День і ніч на ногах. У каменярні було б значно краще.
І він пропав, навіть не встигши закінчити позіху.
Дощ усе ішов, і із стелі крапало. З вентиляційної шахти почулося чиєсь мирне хропіння, Коллінз знов залишився сам зі своєю машиною.
І з тисячею доларів дрібними купюрами, що розлетілись по всій підлозі. Він ніжно поплескав по утилізатору. Ці самі, що по класу А, непогано його зробили. Хочеш чого-небудь? Лише скажи вголос і натисни кнопку. Звичайно, справжній власник жалкує за ним.
У наступні кілька днів в житті Коллінза сталася різка зміна. З допомогою такелажників фірми «Поуха Мінайл» він доставив утилізатор на північ, де купив невеличку гору в пустельній частині Адірондакських гір. Отримавши купчу, Коллінз заглибився у свої володіння на кілька миль від шосе. Двоє такелажників, обливаючись потом, тягли утилізатор і одноманітно лаялись, коли треба було продиратися крізь хащі.
— Поставте його тут і забирайтеся геть, — сказав Коллінз.
За останні дні він став дуже впевненим у собі.
Такелажники втомлено зітхнули і зникли. Коллінз оглядівся навкруги. Кругом, скільки сягало око, стояли густі соснові і березові ліси. Повітря було вологе і запашне. У верховітті весело щебетали пташки, та інколи серед гілок пробігала білка.
Природа! Коллінз завжди любив природу. Ось чудове місце, щоб збудувати просторий, величний будинок з плавальним басейном, тенісним кортом і, можливо, з маленьким аеродромом.