— Онде на столі малюнок, — сказав чернець, коли вони пройшли вглиб келії. — Він намалював його вуглиною.
Колеса крісла рипіли на нерівних плитах. Дженнінгс і Торн спинилися перед невеликим столом, розглядаючи дивне символічне зображення, накреслене рукою священика.
— Він намалював це, коли вперше сюди потрапив, — пояснив чернець. — Ми залишили вуглину на столі, та більше він до неї не брався.
На кам’яній стільниці була кострубато надряпана людська фігурка. Незграбна, якась зігнута й спотворена, з головою, обведеною нерівним півколом. Дженнінгсову увагу одразу привернули три цифри, виписані над головою того зігнутого чоловічка. Це були шістки. Три шістки. Достоту як і на нозі в Тассоне.
— Бачите півколо над головою? — спитав чернець. — Воно означає чернечий каптур.
— То це автопортрет? — спитав Дженнінгс.
— Ми вважаємо, що так.
— А що це за шістки?
— Шість — це знак диявола, — відповів чернець. — Сім — благословенне число, число Христове. А шість — число сатани.
— А чому їх три? — запитав Дженнінгс.
— За нашим тлумаченням, це має означати диявольську трійцю. Сам диявол, антихрист і фальшивий пророк.
— Отець, син і святий дух, — зауважив Торн.
Чернець кивнув головою.
— Проти всього святого є своє нечисте. У цьому й суть спокуси.
— Але чому ви вважаєте, що це сповідь? — запитав Дженнінгс.
— Вам же самому спало на думку, що малюнок являє собою автопортрет, чи як там його ще назвати. А він символічно оточений пекельною трійцею.
— Одначе ви не знаєте достеменно, що саме він хотів цим сказати?
— Деталі не так важать, — відповів чернець. — Головне — що він розкаюється.
Торн і Дженнінгс пильно поглянули один на одного. Торн відчував глибокий розпач.
— Можна мені з ним поговорити? — спитав він.
ebooksa