«Привид» не може втекти

— Далі.

— Того ж дня ми вилетіли в Адлер. Шеф і цього разу не сказав, до кого. Найняв кімнату недалеко від аеродрому — там найлегше знайти кімнату на одну ніч. Мені звелів чекати, а сам поїхав. Повернувся наступного ранку і сказав, що черговий «об’єкт» живе в Гагрі. Ми добралися туди на таксі, пішли на квартиру, яку знову найняв Шеф. Квартира за мостом в ущелині. Годин за півтори поїхали на другий кінець міста. Стали біля крамниці, поблизу моря. Саме почалася обідня перерва, і з якоїсь установи виходили люди. Шеф показав мені одну жінку, назвав її кличку, пароль. Я пішов за нею і, вибравши слушний момент, сказав: «Густо, вам привіт із Русанівки». Вона так зблідла, що я подумав — упаде. Але жінка не впала, пішла за мною. Я зупинив машину, кивнув жінці. Вона слухняно сіла в машину. Я боявся, щоб шофер не звернув уваги, що вона дуже бліда. Ми виїхали за місто, в умовленому місці вийшли, пішли вбік од шосе. Жінка почала плакати, казала, що давно покінчила з минулим, благала не занапащати її: потім сама запропонувала гроші — п’ять тисяч. Невдовзі під’їхав Шеф, і я лишив їх удвох. На якій сумі вони зійшлися, не знаю, але ввечері вона прийшла до ресторану, принесла в портфелі гроші. Так з портфелем і віддала мені. Шеф стояв по другий бік вулиці — «страхував». Вона його не бачила. Я повернув фотографії і негативи.

— Які фотографії? — спитав Лежнєв.

— Непристойні. Вона там ще молода. З якимись чоловіками в німецькій формі сфотографована.

— Вукалович, яку суму ви одержали від Густи? — спитав Романенко.

І знову Вукалович не проронив жодного слова.

— Палій, — спитав генерал, — а що сталося в Москві? Чому ви не прийшли в домовлене з «об’єктом» місце?

— Шеф щось запідозрив. Коли ми приїхали в Москву, він звернувся в адресне бюро. Там видали довідку, і він щось запідозрив.

Наталя помітила, що генерал перезирнувся з Лежнєвим.

— Якою фотографією ви намагалися шантажувати московський «об’єкт»? — спитав Лежнєв.

— На ній він когось розстрілював, був з карабіном.

Лежнєв поклав перед Палієм кілька фотографій.

— Подивіться, є серед них це фото?

Палій показав на знімок.

— Ось воно.

— Покажіть усім.

Палій показав. Наталя впізнала знімок, на якому був розвідник З.

— Хто, крім Вукаловича й Анісімової, був причетний до всіх цих справ? — спитав Палія генерал.

— Пашка-Трактор, почасти Пєтухова.

— Ще?