«Привид» не може втекти

— Не завдавайте собі клопоту, — сказав Лежнєв. — У мене вже є дама.

Нарешті з’явився хлопець, ткнув буфетникові щось загорнуте в газету. Буфетник, моргнувши Лежнєву, пірнув під стойку. Певна річ, Лежнєву було не до випивки, та коли вже напросився, то треба було пити. Час, проведений біля стойки, Лежнєв витратив не тільки на «легалізацію» — він устиг помітити, що другі двері кімнати не замкнуто; через них входили й виходили солдати. Отже, у головний корпус можна зайти. Виходить, Оскар мав рацію: до замку можна потрапити через двір…

РОЗДІЛ ДЕВ’ЯТИЙ

Це більше скидалося на семінарське заняття, ніж на нараду слідчо-оперативної групи. Вони сиділи в кабінеті криміналістики, оточені з усіх боків стендами, схемами, вітринами, заскленими шафами, на полицях яких поблискували прилади і апарати.

Лежнєв підійшов до стенда і прикріпив уже знайому Наталі фотографію розстрілу. Крім Наталі, в кабінеті сиділи Кравчук і майор Винник.

— Називатимемо хлопця з карабіном З. Домовились? — почав Лежнєв. — Так от, місяць тому З. одержав по пошті це фото з відповідним листом. Згаданого листа надіслали на адресу, де З. років двадцять тому проживав. Та оскільки це була особлива адреса, — Лежнєв усміхнувся, — лист попав за призначенням.

— Шантаж? — не витримав Кравчук.

— Так, — кивнув головою Лежнєв. — Але шантаж досить примітивний. Як ви гадаєте, чого зажадав од З. той, хто надіслав листа?

— Напевне, якоїсь інформації, — висловив припущення Винник.

— Не вгадали, — відповів Лежнєв.

— Грошей, — сказав Кравчук.

— Правильно, капітане, — підтвердив Лежнєв, — від нього зажадали грошей. Той, хто надіслав листа, вимагав, щоб З. приніс гроші в умовлене місце і передав їх з рук до рук.

— Ну й кретин же він, якщо так, — знизав плечима Кравчук.

— Він не сподівався, що З. повідомить про це органи безпеки, — заперечила Наталя.

— Все одно кретин, — мовив Кравчук. — Інакше він не зробив би такої дурниці. Зустрітися в умовленому місці! А якби З. пристукнув його в цьому самому місці?

— Шантажист міг прийти не сам.

— Але ж З. теж не ликом шитий.

— Не сперечайтеся, — сказав Лежнєв. — Шантажист вчасно схаменувся і по гроші не прийшов.

— Цікаво, — подався вперед Кравчук.

— Якась кримінальщина, — мовив Винник. — Незрозуміло тільки, як до шантажиста попало фото З.