— Що в тебе в руці? Покажи. — З такими нічого церемонитися: надто вже розв’язно поводяться вони.
— Запальничка. Західнонімецька.
Сільва подала Наталі запальничку і… Наталя побачила шрам.
— Ти що, куриш?
— Курю. У вас можна курити?
— Ні.
— А Олександр Юхимович дозволяє курити в його кабінеті.
— А я не дозволяю… Ти коли познайомилася з Анісімовою?
— Весною.
— Де?
— На вулиці. Я з одним хлопцем біля під’їзду стояла. Вона проходила мимо, до себе запросила.
— Так з доброго дива й запросила?
— Так і запросила. Джон їй потім на півлітра дав.
— Твого хлопця Джоном звати? — насторожується Наталя.
— Він уже не мій. Був, та загув.
— Ти часто приходила до Анісімової?
— Не рахувала.
— Із Джоном приходила?
Сільва стенає плечима, потім усміхається.
— Попервах із ним…