— Вийдете через три хвилини після мене, — велів Лежнєв. — Я постараюся відвернути увагу п’яної компанії. Впадете біля останніх дверей. Вони будуть прочинені.
Оскар кивнув.
За час відсутності обер-лейтенанта Зінгера веселощі в кабаку помітно спали. Льотчики пили чай. Полковника і його дами не було. Капітан якимось чудом ще тримався на ногах. Побачивши Лежнєва, він зрадів.
— О, можна починати! Грета згодна.
— Вимкніть світло і засвітіть свічки, — запропонував Лежнєв.
— Чудова думка! — гукнув капітан. — Вальтере, заводь патефон! Панове, увага! Танцює Грета.
Розпорядниця послужливо запалила свічки, вимкнула світло. Вальтер поставив пластинку. Хтось побіг у двір кликати полковника. Гримнула музика, і пишноволоса капітанова подруга кицькою стрибнула на стойку, скинувши ногою келихи. До залу з усіх боків посунули цікаві. П’яного полковника привели під руки, він посварився на Лежнєва, гепнувся на стілець, потім зажадав, щоб і його дама вилізла на стойку. Жінка рішуче відмовилася. Тоді полковник вийняв з кишені браунінг і націлився в неї.
— Лічу до трьох, — прохрипів він. — Раз…
Жінка стояла наче скам’яніла.
— Два…
Лежнєв підскочив до полковника, вихопив пістолет.
— Як ти посмів, молокосос! — заволав полковник, намагаючись підвестись із стільця.
Два льотчики рушили на Лежнєва. Це був той випадок, коли все могло загинути. Часу на роздуми не було, і Лежнєв вдався до крайнього засобу: дістав з кишені гестапівський жетон, який завжди носив із собою, і ткнув його під ніс полковникові.
— Візьміть свої слова назад. Інакше ми розмовлятимемо про вашу поведінку в іншому місці.
Полковник миттю протверезів.
— Вибачте, Зінгер… — пробурмотів він. — Я очманів од нашого коктейлю.
Конфлікт було влагоджено. Лежнєв подивився на годинника. Минуло десять хвилин. Невже Оскар не зміг підвестися?
— Панове, в коридорі лежить офіцер! — пролунав чийсь голос.
Лежнєв ледве стримався, щоб не побігти. Та ось Грета стрибнула за стойку, увімкнули світло. Голос біля дверей повторив ту саму фразу. Цього разу її почули всі.
— Вальтере, поглянь, чи не з наших хто, — сказав полковник. І до Лежнєва: — Забудьте сварку, Зінгер. Повірте, я не знав…
ebooksa