— Опритомнів, потім заснув.
— Залиште нас удвох.
— Не треба його будити, — відказала Ірина.
— А ви не вчіть мене, — обірвав її Лежнєв. — Вийдіть ї зачиніть двері.
Вона підкорилася. Хоч як не хотілося будити Оскара, а все-таки довелося. Прокинувшись, той заговорив перший:
— Вам краще піти звідси, поки не розвиднілося. За сім кілометрів по дорозі до міста ліворуч од шосе є фільварок Франца Гімпеля. Він був колись єгерем, добре знає ці місця. До того ж через ряд обставин користується заступництвом керівництва місцевого відділення СД. Та хай вас це не бентежить — зверніться до нього від мого імені. Він допоможе вам. Ось візьміть і передайте йому. — Оскар вийняв з-під подушки свій бумажник, дістав звідти невеличке фото. — Це моя мати — його сестра.
Вони домовилися про зустріч, і Лежнєв уже зібрався йти, коли до палати, не постукавши, ввійшла Ірина.
— Фрау Ада, — самими губами сказала вона, а голосно мовила: — Пане обер-лейтенант, вас просять вийти в приймальню.
Лежнєв перезирнувся з Оскаром.
— Хто ця Ада? — тихо спитав Оскар.
— Начальниця санаторію, — відповів Лежнєв.
— Якщо спитає, скажіть, що я ваш знайомий. Ми разом відзначали Новий сорок другий рік у Берліні в ресторані напроти Гедехніхскірхе. А тут зустрілися випадково.
Ірина не зводила з них очей — вона чула все, що казав Оскар, але нічого не розуміла.
— Швидше одужуйте, Фріснер, — голосно мовив Лежнєв і вийшов у приймальню.
Неприємний холодок пробіг у нього по спині, коли поруч фрау Ади він побачив майора фон Бюлова. Біля дверей у коридор стояв якийсь здоровило у цивільному. Майор фон Бюлов теж був у цивільному. Ірині звеліли вийти з лазарету. Тільки-но вона вийшла, фон Бюлов швидко спитав у Лежнєва:
— Капітан Фріснер ваш приятель?
Лежнєв помітив, що на столі, накритому білою скатертиною, лежить довідка військового госпіталю.
— Я знаю його по Берліну, — спокійно мовив Лежнєв, відзначивши про себе, що фрау Ада причинила двері, які вели в палату.
— Ваші документи, — зажадав абверівець.
Лежнєв подав йому посвідчення.
ebooksa