— Кличка — річ непевна.
— За словами Пєтухової, він чи то асистент, чи методист.
Білан скуйовдив волосся.
— Канікули тепер. Майже всі співробітники у відпустці; про студентів і казати нічого. Навіть не знаю, як тобі допомогти.
— Ну що ж, нема то й нема, — спроквола мовила Наталя. — Вибач, що потурбувала.
— Стривай-но, — затримав її Білан. — Ми зробимо ось що: ти посидь тут, а я скочу в четвертий корпус. Там наш комсомольський будівельний загін орудує — лабораторію полімерів власними силами будуємо. Побалакаю з хлопцями, може, щось узнаю. Подивись поки що журнали, газети.
Білана не було з півгодини. За цей час Наталя встигла подзвонити в прокуратуру області і міський карний розшук. Та ні Лежнєва, ні Кравчука на місці не було.
Переглянула всю підшивку «Смены», доки повернувся Білан.
— Є такий! — ще з порога крикнув. — Лаборант кафедри колоїдної хімії Георгій Палій.
— Ти певен, що це він?
— Абсолютно! І Джоном його називають. Встановлено точно! Якщо хочеш, можу запросити його сюди. Він в інституті.
— Навіть не знаю, — розвела руками Наталя.
Вона й справді не знала, як бути. Не сподівалася так швидко знайти Джона. Якби не Білан, хто знає, скільки б ще тривали ці пошуки.
— Я можу викликати його в якійсь справі, — запропонував Білан, наче вгадавши Наталині сумніви. — Тобі не обов’язково представлятися.
— З тебе вийшов би непоганий оперативник, Ромо, — всміхнулася Наталя.
— А що ти думаєш! — підхопив він. — Ну то як?
— Запрошуй, — сказала Наталя.
Всупереч сподіванням Наталі, Георгій Палій був звичайний собі молодик. Поводився скромно: на Наталю глянув мельки, не сів. «Дарма, я постою, насидівся в лабораторії». Завдання, яке дав йому Білан, занотував у блокнот, од сигарети, яку йому запропонували, відмовився. Та коли задзвонив телефон і Білан узяв трубку, Наталя відчула на собі погляд Палія: навдивовижу нахабний, оцінюючий, слизький. Так безсоромно і нахабно на неї ще ніхто не дивився. Та ось Білан поклав трубку, і Палієві очі знову стали байдужі.
Коли він вийшов, Наталя подякувала Біланові.
— Нема за що: все-таки давня знайома. Треба допомогти! До речі, це тобі дзвонили з управління міліції. Передавали, що Пєтухова знайшлася…
ebooksa