— Та де там! — підскочив Крістя Бусуйок, який знову заговорив після тривалого мовчання. — Ми навіть не дозволили б, аби вона бруднила руки такими справами…
— А ви гадаєте, їй приємно було б бачити, що ви з нею панькаєтесь, ніби з принцесою? — спитав капітан. — Слухайте, що я вам скажу! Спершу, може, все й добре було б, але згодом почалися б нарікання й невдоволення. Навіть Мігу набридло б бачити, що вона весь час носить його одяг.
— Ніколи, пане! — так гаряче вихопився юнга, що всі аж здивовано глянули на нього.
Антон помовчав трохи, потім, затинаючись, сказав:
— Але зараз, через два місяці, якщо ви справді вважаєте, що ми помилились, залишивши її в Марселі, то ми можемо спокутувати свою провину.
— Як, пане?
— Викличемо її каблограмою, і вона нас наздожене у Монтевідео або в Ріо-де-Жанейро.
— А це можливо? — спитав Герасім, силкуючись приховати радість. — Поки одержить каблограму, поки сяде на пароплав… А гроші?
— За гроші вона може не турбуватися. Банк видасть їй наші гроші у Марселі, а решта все буде значно швидше, ніж ви думаєте. Каблограму вона одержить наступного дня після відправки.
— Чудасія!
— Потім сяде на пароплав, і поки ми прийдемо в Монтевідео, вона вже буде там. Ну, добре! — підсумував капітан. — Прийдемо в порт, одразу пошлемо депешу в Марсель… А зараз — усі по місцях! Мігу, швидко підняти бразільський прапор!
Юнга миттю подався до щогли, присоромлений, що забув про свій обов"язок. А коли вже спускався, його вухо вловило якесь дзижчання — глибоке й безперервне.
Люди теж почули його — воно пересилювало далекий гул порту й рокіт моря.
— Що це таке? — спитав Ієремія.
Антон теж спантеличено прислухався до нього, аж раптом згадав книжку Дарвіна і все збагнув.
— Це лісові комахи, Ієреміє.
— Та невже комахи можуть здійняти отакий шум?
— Так, бо їх мільярди на кожному кроці в лісі. Звісно, в них голос не бугая, але коли їх збирається стільки…
— Ой лишенько! Це ж можна збожеволіти, якщо трохи поживеш тут!
За півгодини, коли годинник на митниці вибив дванадцяту, шхуна кинула якір у порту Пернамбуко, подалі від вантажних кораблів, так що її можна було сприйняти за яхту, яка плаває тільки для задоволення свого господаря.