— Стріляйте, дядечку Ієреміє, дивіться, вони ж схоплять його!
Ієремія вистрілив ще раз, перелякавши акул, які почали метушитися довкруг плями крові. Негріле швидко плив, прищуливши вуха, ніби його гнав не страх, а радість.
— Ви тільки гляньте на нього, чортяку, він, здається, сміється! — сказав Ієремія, прицілюючись у третю акулу.
— Викинути трап! — наказав капітан. — Хай хтось спуститься й схопить його.
Герасім і плотогон кинулись до борту, але їх випередив Мігу:
— Дозвольте мені, дядьку Герасіме!
— Не можна, хлопче, це небезпечно!
— Але ж це мій собака!
Собака був уже метрів за двадцять, Мігу завис над водою, тримаючись однією рукою за трап, а другою готовий схопити пса за загривок, коли раптом з"явилися ще дві зграї акул — одна праворуч, друга ліворуч.
— Пане, беріться за тих, що зліва, а решту залиште мені! — крикнув Ієремія, піднімаючи мушкет.
Два постріли гримнули одночасно, по воді розпливлися криваві плями. Живі акули вдарили хвостами, шукаючи своїх убитих родичів. Негріле підстрибнув у воді, тої ж миті тремтячі пальці хлопця схопили його за шкіру. І тут почувся голос Антона:
— Стережись, Мігу!
У воді метрів за п"ять від трапа блиснула спина однієї акули. Їй треба було зробити тільки стрибок, щоб потягнути в глибини і Мігу, і Негріле.
Хлопець повернув голову, побачив небезпеку за крок від себе, напружив усі сили й кинув собаку, мов мокрий мішок, через парапет, а сам лише встиг підтягнутися на руках — і залишив у пащі океанського розбійника чоботи, які сковзнули з ніг.
Коли люди, ще не отямившись від жаху, нахилились через парапет, чоботи й акула зникли в глибині океану.
Мігу витирав піт з чола, аж тепер розуміючи, з якої небезпеки він виплутався. Потім, оговтавшись, нахилився до Негріле й почав гладити мокру шерсть, зайшовшись болісним плачем.
— Ну годі, хлопче, досить плакати, адже ніхто не помер! — спробував заспокоїти його стерновий.
Від камбуза підійшов Ісмаїл, несучи миску і склянку води.
— Ну добре, Негріле, якщо спрага, то чому не прийти не взяти вода? А якби тебе з"їсти акули?..
Негріле заскавчав, ніби йому стало соромно і він повністю визнає свою провину…
ebooksa