Вони вперто осилювали науку, але від свого задуму не відмовлялись, знову написали Дарвіну, просячи поради, як краще організувати експедицію. І Дарвін їм відповів, бо він цілком серйозно сприймав їхні наміри: «Найкраще підійшов би корабель водотоннажністю в триста-чотириста тонн, на якому можна було б обладнати необхідні лабораторії. Крім команди, яка повинна бути випробувана і бодай половина мати досвід плавання в Магеллановій протоці, слід було б узяти одного природознавця, одного географа, одного геолога і метеоролога — оце й був би мінімальний науковий персонал для подібної експедиції. Лабораторні прилади я вам подарую…»
Знову спохмурнів П"єр Ваян, прочитавши листа, а його спантеличений приятель почухав голову.
— Де ж нам узяти корабля, П"єре?
— Корабель то корабель, а чим ти платитимеш екіпажеві й стільком науковцям, де набрати провізії для всіх? Це ж коштує мільйони, а ми… Ти скільки вже зібрав?
— Сто франків.
— А я п"ятдесят.
— Непогано для початку, але ж нам треба дуже багато… А ти знаєш, — знову пожвавішав Антон, — ми ніколи не зможемо організувати експедицію за всіма правилами. Найважливіше дістатися туди нам двом! Це буде так романтично, П"єре!
— А наукові дослідження?
— Ми їх зробимо самі!
— Як?
— Ми поділимо з тобою науки. Я вивчу географію й метеорологію, але знай, вивчатиму їх грунтовно. Ти — геологію й природничі науки. А втім, воно все споріднене!
Сердечний і божевільний молодий румун!
— А як же корабель? — спитав приятель.
— Один шлюп тонн на десять і щонайбільше ще троє людей, крім нас. Коштує він недорого.
— Ні, невеличкий бриг на сто п"ятдесят тонн з десятком людей підійшов би краще.
— Він занадто дорогий, П"єре! Краще вже шхуна тонн на вісімдесят та з п"ятеро людей, крім нас…
Вони з головою поринули в науку. Минали роки, але поки що грошей не вистачило б навіть на кіль потрібного корабля. Та вони не втрачали надії, вивчали книжки, консультувалися з науковцями, намагалися передбачати все, що могло виникнути в далекому незнаному краю.
— Бачиш, наукова частина значно легша, ніж сама подорож! — сказав Антон Лупан. — Що нам, зрештою, треба знати? Орієнтуватися, наносити на карту деталі території, колекціонувати мінерали, рослини, комах і тварин, а потім дати їм латинські назви, як це роблять учені.
— Але крім елементарних наукових знань, — заперечив трохи розважливіший приятель, — потрібні певні відчуття.
— Ми їх набудемо, П"єре! Ти ж сам казав, Дарвін почав з того, що був звичайним туристом, а не великим природознавцем. Поки те та се, я тим часом відвідав одного майстра на рю Малерб, і він навчив мене робити опудала. Це нам пригодиться.
ebooksa