— Звичайно, але навіщо на кораблі ім"я жінки, коли це не ім"я моєї коханої, бо й самої коханої в мене нема.
— І в мене теж! — зітхнув Антон.
— Юначе, ти сам вибрав свою дорогу! Але тепер назад вороття немає! Буде в тебе ще й кохання, якщо матимеш для цього час… «Марта» — мабуть, ім"я дружини капітана. Бідолашний чоловік вимушений був підкоритися варварському звичаєві. Якщо капітан не охрестить корабля іменем своєї дружини, це означає, що він не житиме з нею. У Сен-Мало був один рибалка, який мав шість жінок і шість разів міняв назву свого шлюпа. Коли він одружився всьоме, вранці після весілля, як водиться, пішов на берег з пензликом і фарбою, щоб здійснити належний ритуал. Але якийсь жартівник випередив його, і вночі шлюп набув собі ім"я, що справді підходило йому: «Синя Борода». Я не жартую: на березі Ла-Маншу всі знають цю історію.
— І він не перемінив назви? — спитав, усміхаючись, Антон.
— Ні, старий рибалка вирішив, що так буде краще. Але повернімося до «Марти»… Ти яке ім"я їй пропонуєш?
— Не знаю… Думаю, тут повинен бути якийсь символ, пов"язаний з нашими бажаннями.
— Тобто знову ритуал?
— Але ритуал благородніший, аніж у твого рибалки!
— Згода. Тоді назвім її «Есперанса»…[7]
Увечері того ж самого дня «Марта» мала вже нове ім"я, французький прапор і п"ять чоловік команди, ба навіть капітана, який, може, й справді був капітаном, але це підтверджували не документи, яких у нього не було, а галасливі портові свідки, готові поклястися на біблії або на корані.
— Хто з нас іде на борт, а хто залишається на суходолі? — спитав П"єр.
— Безперечно, відпливаєш ти. Ти досвідченіший моряк, ніж я, — відповів Антон.
— Гаразд, хай буде так. А ти представлятимеш мої інтереси в султана.
Увечері Антон, уже сам, перетнув Золотий Ріг човном і повернувся до залізниці.
Наступної неділі, прийшовши в порт, на причал Га-лати, Антон тільки очі витріщив: «Есперанса» стояла на тому самому місці, але здавалася меншою, осіла у воду.
П"єр сидів за столиком біля щогли й розмовляв з якимось незнайомцем у розкішній шубі. Це — кір Цімінадіс, найбільший купець на Босфорі, Мармуровому морі й на архіпелазі. «Есперанса» саме завантажилась його товаром: маслини, рис, олія, кава, лимони й апельсини — усього понад сім вагонів.
Антон перелякано глянув на вусатого велетня серед команди. Лише зараз помітив у нього глибокий шрам на обличчі.
— Його, здається, не було минулого разу. Ти не боїшся його?
— Сотіра? Я найняв його, коли ти вже пішов. Не знаю, що він за людина, але стерновий — чудовий, принаймні так кажуть капітани.
— А твій капітан?
ebooksa