Капітан виплюнув сигару з зубів.
— А ти звідки знаєш, що я капітан Яні?
Незнайомець на причалі хитрувато усміхнувся йому:
— Варто тільки глянути на вас, то одразу побачиш, що ви капітан. Та ще й який капітан! Я, правду кажучи, навіть подумав, що ви можете бути власником великого вантажного судна.
Кір Яні надувся, розправив груди, глянув орлом. Потім сплюнув, прикидаючись сердитим.
— Мені не треба великого судна, братику. Мені краще бути капітаном на власному кораблі!
— А оцей прекрасний корабель ваш?
Та одразу збагнувши, що передав куті меду, не дав йому оговтатись, бо капітан міг би й справді розсердитись. Він назвав його Яні — так звалися всі капітани з архіпелагу. Отже, швиденько постарався перемінити мову на інше й сказав:
— Ви, мабуть, ідете в Пірей, капітане Яні. Так?
— Хай і так… А що вам до того?
— Я хочу, щоб ви взяли двох подорожніх…
— А куди вам треба, братику?
— До Стамбула, а може, й далі…
Капітан витріщив очі. Дивно, що так ошатно одягнений молодик хоче мандрувати на його судні, коли за два-три тижні можна дочекатися пасажирського корабля. Якщо в нього є гроші, а це відчувається, то навіщо поспішати? І раптом йому сяйнула думка: «Він натворив біди, вчинив шахрайство або, може, навіть убив когось і хоче якомога швидше сховати кінці… Це поважна птиця, треба скористатися нагодою та обскубти її гарненько!» А вголос відповів, намагаючись бути стурбованим:
— Так, братику, брати тебе чи не брати? А якщо я вклепаюся з тобою в халепу?
Антон Лупан зрозумів хід його думок, але не вважав за потрібне щось з"ясувати перед ним, — хай думає, що хоче.
— Ну, кіре Яні, кажіть, скільки це коштуватиме?
— Харчі мої?
Ієремія знову ковтнув слинку, — з люка почулося, як зашипіла баранина, видно, її перевертали на мангалі.
— Так, харчі ваші, кіре Яні!