Про Гібралтар кухар нічого не сказав, тільки коли олівець пішов через океан, він гикнув і затяг швидко, спантеличено:
— Аллах-аллах!..
— Ось куди нам треба дійти! — сказав Антон, зупинившись олівцем біля мису Горн, на найнижчій точці Південної Америки. — Ну, Ісмаїле, що ти на це скажеш?
— Товар возити — мало заробляти, — відповів кухар, трохи оговтавшись.
— Звідки ти знаєш?
— Кір Яні говорити.
— А ти хотів, щоб він тобі сказав про свій справжній заробіток? Тоді йому довелось би платити тобі більше.
Кухар і тепер не заспокоївся і все поглядав крадькома на океан, що розкинувся від Гібралтару до берегів Південної Америки.
Герасім, почухуючи голову, глянув на Антона і сказав із сумнівом:
— Пане, а наш корабель придатний для такої дороги? Я вже казав, що знаю його, але ж…
— Ти чого вередувати? — сердито підскочив кухар.
— Заспокойся, він не вередує, — втрутився Антон. — Чоловік спитав… Герасіме, як ти вважаєш, у Магеллана і в Колумба кораблі були більші? Чи зроблені краще? Я вже не кажу про весь досвід, набутий мореплавцями за кількасот років… Отже, не сумніваймося в нашому кораблі, а спитаймо самих себе, чи ми готові в таку дорогу.
— Уже спитали, — відповів Герасім, кивнувши головою. — З усіх нас моряки тільки ви, я та Ісмаїл…
— Ієремія теж кілька років ходив по морях.
— Я знаю. Знаю й цього парубка, який прийшов сьогодні, бо перший замилувався його відвагою. Я вже вам говорив, що з нього буде добрий моряк. Але якщо й так, то нас тільки п"ятеро. Треба ще, принаймні, трьох.
— Нема потреби напихати стільки людей на корабель. Якщо знайдемо ще одного, то буде досить, щоб мати три вахти по два чоловіки… Хараламбе, може, ти підеш?
Парубок засовався, настовбурчившись, мов їжак.
— Та я ж не моряк. Навіщо я вас зв"язуватиму?
— Ти нас не зв"язуватимеш. Навпаки, станеш нам у великій пригоді. Навчишся моряцької справи, чи не так, Герасіме?
— Навчиться, але поки навчиться, нам доведеться трудитись замість нього.
ebooksa