— Гей, ти що робиш? — обурився Куций.
— А воно хіба не моє? — огризнувся Паливода. — Я вам за нього даю десять доларів, і кота в торбі купляти не збираюся. За свою кревну десятку я маю право знати, що мені накидають!
— Якщо воно тобі не подобається, я можу його з"їсти, — єхидно запропонував Куций.
Паливода придивився до яйця, понюхав його й похитав головою.
— Ні, тобі воно не дістанеться, Куций. Це добре яйце. Дай-но мені каструлю. Я сам його з"їм на вечерю.
Ще тричі Паливода розбивав на вибір яйце; всі вони були свіжі, і він виливав їх у каструлю, що стояла поряд на столі.
— А тут їх на два більше, ніж ти лічив, Куций, — сказав він, скінчивши рахувати. — Дев"ятсот шістдесят чотири, а не дев"ятсот шістдесят два.
— Помилився, винен, — охоче погодився Куций. — Ми їх тобі підкинемо задарма, для рівного рахунку.
— Ще б пак, ви це собі можете дозволити, — похмуро кинув Паливода, — Ну, все, першу партію прийняв. Дев"ять тисяч шістсот двадцять доларів. Пиши розписку, Смоку.
— Може, краще полічити до кінця? — запропонував Смок. — Ти б тоді зразу за все й розрахувався.
Паливода похитав головою.
— Я в арифметиці не дуже жвавий. Краще кінчим з першою партією, щоб не збиватися.
Підійшовши до свого хутра, він витяг з обох кишень по торбинці із золотим піском, довгій і туго набитій, мов ковбаса. Коли він розплатився за першу партію, піску в тих горбинках лишилося щонайбільш на кілька сотень доларів.
Потім приставили до столу ящик з-під мила й почали лічити яйця, куплені в Готеро. Коли одлічили першу сотню, Паливода знову різко стукнув яйцем об край столу. Воно не тріснуло. Удар пролунав глухо, наче то було не яйце, а мармурова кулька.
— Наскрізь промерзло, — зауважив він і стукнув дужче. Він підняв яйце, і вони побачили, що шкаралупа в місці удару розкришилася на порох.
— Звісно, — озвався Куций, — як же йому не промерзнути, якщо його тарганили сюди аж із Сорокової Милі. Його тепер тільки сокира візьме.
— То давайте сюди сокиру, — сказав Паливода.
Смок приніс сокиру, і Паливода, бувалий лісоруб, вправно розітнув його на дві рівні половинки. Всередині яйце виглядало вельми підозріло. Смокові похололо на серці від лихого передчуття. Куций, однак, ще храбрував. Він підніс одну половинку до носа й понюхав.
— Пахне нормально, — сказав він.
— Але вигляд має ненормальний, — відказав Паливода. — І як воно може пахнути, коли й запах його заморожений? Ану, хвилиночку.