— Ви ж дивіться: на біржі скрізь спокійно, де не йдеться про акції, пов"язані з вами. Ось вам акції «Фріско». Жодні причини й жодні домисли не можуть пояснити, чого вони так падають. І зважте, всі ваші акції падають. Компанія «Нью-Йорк, Вермонт і Конектікат» виплачувала останні чотири квартали по п"ятнадцять відсотків дивідендів, і її акції були міцні, як Гібралтар. А тепер вони падають і падають. Те саме з акціями «Монтана Лоуд», мідних копалень Долини Смерті, «Імперіел Тангстен» і «Північно-Західної електричної». А взяти акції «Аляска Тродуел»? Вони були надійні, як скеля. А отже й на них почався наступ, але учора надвечір. До закриття біржі вони впали на вісім пунктів, а сьогодні — на шістнадцять. І так усі акції, де е ваш капітал. А інших це не стосується. Інші стоять міцно.
— Але ж акції «Темпіко петролеум» не падають, — зауважив Френк, — а в них я зацікавлений найбільше.
Беском у розпачі знизав плечима.
— І ви певні, що не можете подумати ні на кого і не внаєте, який ворог може все це робити?
— Їй-богу, ні, Бескоме! Не можу ні на кого подумати. Я не можу мати ворогів, хоч би тому, що після батькової смерті я не брався до справ. Єдине, що мене цікавило, «Темпіко», а вони якраз стоять добре. — Він підійшов до телеграфного апарата. — Ось, продано ще п"ятсот акцій на півпункта вище, ніж досі.
— І все-таки хтось змагається з вами, — не здавався Беском. — Це ясно, як божий день. Я проглянув звіти тих підприємств, які вам щойно називав. Факти в них підроблено, щоправда, тонко й хитро, але підроблено, щоб складалося погане враження. Чому, наприклад, «Північно-Західна електрична» припинила видавати дивіденди? Чому звіт Малені про роботу «Монтана Лоуд» складений у таких сумних тонах? Не згадуватиму вже про інші тенденційно складені звіти. Та тільки чим же поясните ви таку безупинну гру на зниження? Для мене ясно. Це похід проти вас, і не випадковий. Його підготовано повільно й старанно. І вороги кинуться на вас після перших же чуток про війну, після першого великого страйку або першої фінансової паніки, тобто після першої ж події, яка захитає весь грошовий ринок.
Подивіться, в якому ви тепер становищі: акції всіх підприємств, крім ваших, стоять міцно. Я весь час сплачував різницю в курсі. Але значну частину ваших додаткових фондів уже витрачено. А різниця раз у раз збільшується. Цим не можна нехтувати. Це може призвести до краху. Становище дуже скрутне.
— Але в нас є «Темпіко петролеум», тут нам ще всміхнеться щастя. Його акцій вистачить покрити будь-яку різницю, — сказав Френк, — Правда, я дуже не хотів би продавати їх, — додав він.
— Ми повинні враховувати можливість революції в Мексіці та й поблажливість нашого уряду, — похитав головою Беском. — Якщо вже дійдеться до «Темпіко петролеум» і під той час там почнеться заколот, вам буде край. А проте, — підсумував Беском, — я не бачу іншого шляху. Треба продавати акції «Темпіко петролеум». Ви знаете, я вичерпав уже майже все, що ви мені залишили. Це не випадковий напад. Вони йдуть повагом і настирливо, як крижана річка. Всі ці роки я займався тільки вашими справами й це вперше опинивсь у такому скрутному становищі. А тепер поговорім про ваші фінанси взагалі. Їх провадив Коліпз, він повинен знати все. І ви теж повинні знати. Чим ви можете мене забезпечити? Чим сьогодні, а чим завтра, чим найближчого тижня і протягом дальших трьох тижнів?
— А скільки вам треба? — у свою чергу спитав Френк.
— Мільйон до закриття біржі, — Беском промовисто показав на телеграфний апарат, — Принаймні двадцять мільйонів протягом наступних трьох тижнів, і це тоді, — майте собі на увазі, — якщо у світі все буде спокійно і становище на біржі буде таке, як останні півроку.
Френк рішуче підвівся і взяв свого капелюха.
— Зараз їду до Колінза. Він знав мої грошові справи краще, ніж я сам. Я передам вам мільйон сьогодні, і гадаю, що здобуду решту протягом кількох найближчих тижнів.
— Пам"ятайте, — застеріг Беском, стискаючи йому руку, — що найстрашніше в цьому нападі — повільна спрямованість. Напад закроєний широко, і веде його, мабуть, якийсь могутній фінансист.
Ще кілька разів за цілий день і вечір рабиня летючої розмови викликала Царицю до телефону й давала їй змогу говорити з чоловіком. На превелику свою радість, вона побачила телефон біля самого ліжка у своїй спальні і, викликавши кабінет Колінза, побажала Френкові на добраніч, навіть спробувала поцілувати його в телефон, а у відповідь почула чудний і невиразний звук Френкового поцілунку.
Цариця не могла сказати, скільки часу вона спала. Але, прокинувшись, напіврозплющеними очима добачила, що Френк стоїть на порозі й дивиться на реї. І коли він стиха відійшов, Цариця зіскочила з ліжка й побігла до дверей; Френк одначе вже спускався сходами.
«Знов у нього клопіт з великим американським богом», — подумала Цариця, здогадавшись, пдо Френк пішов у ту дивну кімнату-бібліотеку прочитати погрози та застереження свого сердитого бога, який, вистукуючи, таємним способом писав на стрічці телеграфного апарата. Вона подивилася на себе у дзеркало, поправила коси і, задоволено всміхаючись, накинула капот, ще один доказ Френкової уваги й турботи про неї.
Коло дверей бібліотеки вона спинилася, зачувши якийсь чужий голос. Спершу Цариця подумала, чи то не летюча розмова, але відразу збагнула, що голос занадто виразний і звучить не так, як у телефоні. Зазирнувши у шпарку, вона побачила двох чоловіків, що сиділи у великих шкіряних кріслах один проти одного. Френк, утомлений цілоденним напруженням, був у звичайному костюмі, а той, інший, мав на собі фрак. І вона чула, як гість називав її чоловіка: «Френком», а Френк каже на нього: «Джонні». З цього, а також з невимушеного тону розмови, Цариця зрозуміла, що вони — давні, щирі приятелі.
— І не кажи мені, Френку, — озвався гість, — ніби в Панамі ти не пропонував свого серця щонайменше дванадцятьом сеньйоритам.
— Тільки одній, — відказав Френк після паузи, пильно, як помітила Цариця, глянувши на свого друга. — Я справді таки загубив серце… але не голову. Ох, Джонні Пасморе, любий Джонні Пасморе, ти просто гульвіса і нічого в житті не тямиш. У Панамі я знайшов найкращу жінку в світі. Я радий, що дожив до зустрічі з нею, і був би щасливий померти за неї. Вона палка, пристрасна, ніжна й шляхетна дівчина. Одне слово, справжня цариця.