Соло бунтівного полковника. Вершина

Вони подивилися одне одному в очі, цокнулися чарками і… щиро розсміялися.

13

У той час, коли співробітники двох братніх спецслужб доїдали смачний жульєн і запивали його горілочкою, до ресторану зайшов мужчина, що за всіма ознаками підпадав під образ «Терориста». Він швидко озирнув залу і, побачивши «Осу» та

її подругу, відразу ж попрямував до їхнього столика. Хода його впевнена, він не озирався і, здавалося, зовсім нікого й нічого не боявся та жодної несподіванки не чекав.

Віктор Яруга, помітивши очікуваного гостя першим, подав знак полковникові. Середа кивнув. Яруга намацав у внутрішній кишені піджака тумблер.

— Усім — увага, — неголосно й чітко промовив підполковник. — Приготуватися до затримання. Ще раз попереджаю: об’єкт сильний і небезпечний. Можливо, озброєний. Брати живим, але вирубати відразу.

Коли Пацько (а це був він) побачив, як до столика, за який він ледве встиг сісти, наближаються відразу чотири здоровенної статури офіціанти, він різко підвівся, перекинув стіл на тих, хто підходив, жбурнув стілець у вікно й хотів було сам туди плигнути. Але стілець, розбивши скло, відлетів, наче гумовий м’яч, назад, а за кілька секунд Пацько вже лежав на підлозі. До затриманого підійшов Петро Симко з кількома міліціонерами у формі й, махнувши перед носом Пацька посвідченням, голосно запитав:

— Громадянин Пацько?

Той мовчав, лише голосно сопів.

— Ви затримані у зв’язку з підозрою в замаху на життя двох громадян України.

— Що? — викрикнув Пацько. — Та пішов ти…

— Ну, це ти, голубчику, даремно. Зараз поїдемо в міліцію, а не на курорт. Там ти, братчику, нам про все й розкажеш. Ведіть його до машини.

Глава дванадцята

Тоді хто ж?

1

— Скажи правду, Вікторе, маленьку виставу сьогодні в ресторані розіграли спеціально для мене?

— Таке скажете! Як би нам удалося це зробити? Чи ви, Теодоре Йосиповичу, припускаєте, що ми Пацька раніше вже піймали, домовилися з ним, щоб він прийшов до ресторану в призначений час, і випустили?

— Ну, а що мені залишається думати? Я ж уже стріляний горобець, для мене такі збіги більше свідчать про їхню невипадковість.

— Так ми ж спеціально й пішли з вами саме до того ресторану, куди, можливо, й мав прийти Пацько. Варіантів же у нас було небагато. А так: ми з вами гарно посиділи, повечеряли й піймали терориста.